Результати радіовуглецевого датування Кодацького похованого ґрунту з балки Сажавки (Старі Кодаки) - Статті українських науковців - Наукові статті - Каталог статей

Головна » Статті » Наукові статті » Статті українських науковців

Результати радіовуглецевого датування Кодацького похованого ґрунту з балки Сажавки (Старі Кодаки)

Пазинич В.Г., Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,
Манюк В.В., Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,

Результати радіовуглецевого датування Кодацького похованого ґрунту з балки Сажавки (Старі Кодаки)

Кодацький похований ґрунт, в силу свого значного поширення, вважається одним з найголовніших стратиграфічних реперів України (на заході України аналогом є Коршівський ґрунт). Його вік, за даними термолюмінесцентного аналізу, коливається від 260 до 175 тис. років. В той же час, Н. Герасименко відносить його до більш пізніх утворень, відвівши для нього часовий інтервал 130-110 тис. років [2004]. За результатами М. Барщевського його вік лежить в інтервалі 175-130 тис. років [1989]. Майже тих самих значень притримується і І.Мельничук [2004]. Значно давнішим утворення Кодацький ґрунт вважають В.Шовкопляс та інші автори [1989, 2007]. На їхню думку він сформувався 260-200 тис. років тому.
Сумніви в правильності цих визначень виникли після датування розсіяної у валунному суглинку органічної речовини [Пазинич та інші, 2010] та визначення по залишкам органіки часу його формування та виникнення відторженців [Пазинич, Серебряков, 2010]. Виявилося, що вік розсіяної у валунному суглинку органіки становить усього 56-52 тис. років, а вік органічних решток (кісти, деревина) – 47 тис. років. Останнє значення і є часом утворення товщі валунних суглинків.

Природно, що ці результати відразу поставили питання і про вік таких важливих реперів як Кодацький, Мізенський, Микулинський та інші ґрунти. Першим був визначений вік Кодацького ґрунту. За результатами радіовуглецевого аналізу він становить 37600±2000 (Кі-17088).
   Напевно, перше враження, яке складається з порівняння з С14 та TL-датувань, буде неприйняття цього результату. Але треба звернутися до фактів. Ще у 1938 році Ф.Левицький [1971] під час археологічних розвідок у балці Сажавці зробив велику зачистку стінки, схема якої наведена на рис.1. Опис цієї стінки був роблений Л. Лепікашем [1938], за яким, лесова товща що перекриває шар з палеонтологічними рештками та артефактами (цей шар датувався дніпровським періодом), розбита кількома похованими ґрунтами. Тобто з умов залягання виникає, що знахідки є синхронними з дніпровським зледенінням. Переміщений археологічний інвентар був віднесений до мустьє [1971] і їх вік знаходиться в межах 100-35 тис. років, що заперечує зв'язок цієї товщі навіть з наймолодшим визначення часу Дніпровського зледеніння – 180-130 тис. років тому [Герасименко, 2004]. Аналогічний по змісту розріз можна також знайти і в монографії В.Громова [1948].
    Надзвичайно важливими у визначенні відносного та абсолютного віку товщ балки Сажавки виявилися дані колагенового датування фауністичних решток з балки І. Підоплічком, які були отримані ще 1952 році [1952]. Як виявилося дещо пізніше, умовний вік колагенового датування дуже легко перераховується, з коефіцієнтом 50, у абсолютний вік [Малеєва, 1967]. Виявилося, що вік кісток з товщі, яка містить палеонтологічні рештки та кременеве знаряддя, становить усього 38 тис. років. З цією датою практично ідеально узгоджується вік ґрунту, визначений методом С14.
    Якщо звернутися до аналізу причин, в наслідок яких виникли такі значні розбіжності у поглядах на вік Кодацького ґрунту, то головною слід назвати – запровадження термолюмінесцентного методу без належної апробації. Метод був запроваджений маючи в основі лише теоретичні викладки. І тільки сьогодні, через 50 років його використання, з’явилися можливості оцінити його ефективність та придатність. Зробив це волгоградський археолог П. Нехорошев [2009]. Досліджуючи палеолітичну стоянку "Шлях" (Волгоградська область), він провів комплексні радіовуглецеві, термолюмінесцентні та палеомагнітні визначення віку дев’яти культурних горизонтів (з підгоризонтами 14). Причому термолюмінесцентне датування виконувалося в двох лабораторія, різними методами відбору зразків та їх обробки. Тобто дослідження П. Нехорошева мали широку фактичну базу. Вони показали, що приблизно після 30 тис. років вік зразків поступово починає перевищувати вік, визначений радіовуглецевим методом. Коефіцієнт збільшення зростає від 2 до 5. В максимальних значенням 200 тис. років коефіцієнта дорівнює п’яти. Подібний аналіз, виконаний авторами даної статі, який базувався на розрізненій опублікованої інформації, співпадає з висновками П. Нехорошева.
    Таким чином, виходячи з результатів П. Нехорошева, ми можемо, розділивши наявні TL-датування на коефіцієнт 5, отримати вікові значення Кодацького ґрунту: трохи більше 30 тис. років (перерахунок з М. Барщевского [1989]), 40-50 тис. років (перерахунок з В.Шовкопляса [1986, 2007]). В середньому це і буде приблизно дорівнювати 40 тис. років. Перераховувати більш молоді визначення віку кодацького ґрунту, які ні на чому не базуються [Герасименко, 2004] немає сенсу.

1. Герасименко Н. П. Розвиток ландшафтів четвертинного періоду на Україні: Автореф. дис.   … д-ра геогр. наук: 11. 00. 04 / ІГ НАНУ. - К., 2004. - 24 с., 2. Шелкопляс В.Н., Гожик П.Ф., Христофорова Т.Ф. и др.. Антропогеновые отложения Украины . Киев : Наукова Думка, 1986, - 152 с.; 3. Fedorowicz S., Lanczot M., Boguckyj A. Wiek TL osadow ocieplienia Korszewskiego (Lubielskiego) i czas jego trwania na podstawie profili Halicz I Welykyi Hlyboczuk // Матеріали ХІУ українсько-польського семінапру «Проблеми середньоплестоценового інтерстадіалцу», Луцьк, 12-16 09.2007 р.) Львів, Видав.центр ЛНУ. с. 68 – 78., 4. Пазинич В., Галаган О., Пазинич Н. До протиріч у датуванні дніпровської «морени» // Фізична географія та геоморфологія № 59, Київ, 2010, с. 144-148, 5. Пазинич В.Г., Серебряков В.Л. Результати радіовуглецевого датування похованого ґрунту з Ярошівського гранітного кар’єру. // Фізична географія та геоморфологія № 61, Київ, 2010, с. с.262-263, 6. Стахів М. П., Івакін В. В., Бородіна О. В, Бердник А. Г. Прояви екзогенного метаморфізму в Горішньо-Плавненсько- Лавриківському залізорудному кар’єрі // Фізична географія та геоморфологія № 59, Київ, 2010, С. 175-176, 7. Смирнов С. В. Палеоліт Дніпровського надпоріжжя, К., Наукова думка, 1973, 172с. ; 8. Лепікаш Л.А. Записка про геологічні умови знахідки давнього палеоліту в околицях с. Ст. Кодак на Дніпрі// Четвертинний період. - К., 1935. - Вил. 10. - С.38-46.; 9. Громов В.И. Палеонтологическое и археологическое обоснование стратиграфии континентальных отложений четвертичного периода на территории СССР.// Труды ИГН АН СССР, вып. 64, геол. сер.(317), 1948. 521с.;. 10. Пидопличко И. Г. Новый метод определения геологического возраста ископаемых костей четвертичной системы, К., Изд-во АН УССР, отд. вып., 1952, 90 с.; 11. Малеева А.Г. История фауны грызунов и природного очага чумы северо-западного Прикаспия в позднем антропогене: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. Свердловск: 1967. 17 с.; 12. Нехорошев П.Е. Конец среднего палеолита на Русской равнине в свете материалов стоянки Шлях // Актуальные проблемы первобытной археологии восточной Европы: Сборник Статей / Ответственный Редактор В.П. Чабай. – Археологический Альманах, № 20. – Донецк: «Донбас» 2009. с.111-129.

Фото: Авторські
Джерело: Автори: Пазинич В.Г., Манюк В.В.