19:38 Аналогії з рісс-вюрмським міжльодовиков'ям не коректні | |
 Дослідники з Німеччини пролили нове світло на причини, за якими еемське (рісс-вюрмське) міжльодовиков'я не повинно використовуватися в якості моделі зміни клімату в сучасному світі.Зазвичай вивчення минулого допомагає зрозуміти, що відбувається зараз і що станеться в майбутньому. Якщо умови, що панували в ту чи іншу епоху, близькі сьогоднішнім, фахівці закладають кліматичні процеси в комп'ютерні моделі і намагаються з'ясувати, як нинішні природні системи відреагують на ті чи інші фактори. Більшість експертів сходяться на думці, що еемський період, який почався близько 125 тис. років тому після закінчення заледеніння середнього плейстоцену (в Європі виділяється Заальське, ближче до наших країв - Дніпровське та ін), може бути взятий за такий зразок. В ті часи було набагато тепліше. Частина крижаного покриву Гренландії розтанула, і рівень Світового океану піднявся вище, ніж сьогодні. Однак Хеннінг Баух та Євгена Кандіана з Центру морських досліджень ім. Гельмгольца, а також Ян Хельмке з Інституту перспективних досліджень сталого розвитку вказують на одне важливе розходження між еемським періодом і поточним моментом. Воно стосується Північного Льодовитого океану. За словами вчених, в поточному зледенінні (голоцені) океанічна та атмосферна циркуляції на великих висотах несуть на північ величезну кількість тепла. Гольфстрім і Північно-Атлантичний течія - найбільш яскраві приклади. Через них в Північній Європі встановилися помірні температури. Попередні дослідження показали, що останнім часом перенесення тепла в Арктику морським шляхом зріс, а площа літнього льоду в Північному Льодовитому океані скорочується, схоже, без жодної надії на відновлення. Є шанс, що такі ж умови існували і 125 тис. років тому. В еемський період влітку льоду в Арктиці не було. Але аналіз донних відкладень з Атлантики на захід від Ірландії та Норвезького моря на схід від острова Ян-Майєн показав наявність форамініфер. «Те, як види розташовуються у відповідних шарах і як складається ізотопна композиція в кальцитових тестах, дозволяє судити про температуру і інші властивості води, в якій вони жили в той час», - говорить п-н Баух. Хоча атлантичні зразки показали типову для еемського періоду картину, відкладення Норвезького моря свідчать про досить низькі температури. Дослідники роблять висновок про те, що в ті часи теплі поверхневі течії Атлантичного океану у високих широтах були набагато слабкіші, ніж сьогодні. П-н Баух нагадує, що Заальське зледеніння було набагато сильніше поширене в Північній Європі. В результаті в еемському міжльодовиков'ї в північні моря потрапило більше прісної води, чим в голоцені. Це явище призвело до того, що океанічна циркуляція на півночі ослабла, і зимовий лід мав більше шансів на утворення через низьку солоність. У той же час ця ситуація викликала свого роду «перегрів» Північної Атлантики в зв'язку з триваючим надходженням тепла з тропіків. Отже, деякі вирішальні кліматичні процеси в еемському періоді протікали зовсім інакше, ніж зараз. Доведеться шукати інший аналог. Може, пізньопалеоценовий термальний максимум? Результати дослідження опубліковані в журналі Geophysical Research Letters. Підготовлено за матеріалами CORDIS. Джерело: http://science.compulenta.ru | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
