Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 223-228 |
Сторінки: « 1 2 ... 36 37 38 39 40 ... 73 74 » |
Центральна Азія це природна країна, що включає пустинні і
напівпустинні рівнини, плоскогір’я і нагір’я. Обмежена на сході південною
частиною Великого Хінгану і хребтом Тайханшань, на півдні – повздовжньою
тектонічною западиною верхнього Інду і Брахмапутри (Цангпо). На заході і
півночі границя Центральної Азії проходить по гірським хребтам Східного
Казахстану, Алтаю, Західного і Східного Саяну. Площа Центральної Азії за
різними оцінками від 5 до 6 млн. км2. На території Центральної Азії
розташовані більша частина Китаю і Монголія. Населення складають монгольські
народи (халха на ін.), китайці, уйгури, тибетці.
Р е л ь є ф Центральної Азії відрізняється великими висотами, при чому чітко виділяються два основних яруси рельєфу. Нижній ярус утворюють Гобі, Валашань, Ордос, Джунгарська і Таримська рівнини, переважаючі висоти яких 500-1500 м. Верхній ярус – Тибетське нагір’я, в межах якого висоти виростають до 4-4,5 тис. м. Рівнини і плоскогір’я відособляються одне від одного лінійно витягнутими гірськими системами Східного Тянь-Шаня, Куньлуня, Наньшаня, Монгольського Алтаю, Каракорума, Гандисиня та інших, які мають широтне простягання. Найвищі вершини Тянь-Шаня, Каракорума, Куньлуня досягають 6-7 тис. м; найвища точка Центральної Азії – г. Чогора, в Каракорумі (8611 м). |
Середня Азія – частина Євразійського материка від Каспійського моря на заході до границі Росії з Китаєм на сході і від Аралр-Іртишського вододілу на півночі до границі Росії з Іраном і Афганістаном на півдні. Термін виник в Радянський період, який об’єднував так звані середньоазіатські республіки: Узбекистан, Таджикистан, Киргизію, Туркменію і південну частину Казахстану. До 1924 р територія Середньої Азії носила назву Туркестан. В зарубіжній географічні літературі деколи поняття "Середня Азія” і "Центральна Азія” не мають чіткого розмежування. Орографічно в склад Середньої Азії входять Туранська низовина, Памір і Тянь-Шань. При цьому більша частина Середньої Азії зайнята Туранською низовиною, до якої з північного сходу примикають рівнини з пустелями Балхаш-Алакольського басейну, а з північної – південні частини Тургайського плато і Казахського дрібногорбистика (рос. мелкосопочника) з напівпустинними і сухо степовими ландшафтами.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:8854 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.06.2010
| Коментарі (0)
|
Надмірне зволоження в результаті малої
випаровуваності і поганого дренажу в умовах багаторічної мерзлоти, що
затрудняє промивання тундрових ґрунтів, в умовах короткого холодного літа і
поганої аерації призводить до неповного розкладу навіть незначних залишків і
розвитку відновного процесу (оглеєння). Так формуються торфяно-глеєві ґрунти
тундр. Із збільшенням на південь кількості тепла і опадів в немерзлотних умовах
під лісами помір-них широт утворюються інтенсивно промиті кислі ґрунти
підзолистого ряду, а в мерзлотних умовах (із сповільненим промиванням та
переміщенням речовин під впливом процесів замерзання та розмерзання) –
тайгово-мерзлотні ґрунти. В лісній зоні помірного поясу широко розповсюджені
болота і ґрунти болотного типу.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:21087 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.06.2010
| Коментарі (1)
|
В Азії багато великих рік. В Північний Льодовитий океан течуть ріки Об з Іртишем, Єнісей з Ангарою, Лена з Алданом і Вілюєм, Яна, Індигірка, Колима; в Тихий океан – Анадир, Амур з Сунгарі і Уссурі, Хуанхе, Янцзи, Сінцзян, Меконг і Менам; в Індійський океан – Салуін, Іраваді, Брахмапутра, Ганг і Інд, а також Шатт-ель-Араб, що утворюється в в результаті зливання Тигру і Євфрату. В Азовське, Чорне і Середземне моря Атлантичного океану. До океану з території Азії впадають тільки невеликі гірські річки. В обширні внутрішні басейни Каспійського і Аральського морів і озера Балхаш течуть ріки Кура, Амудар’я, Сирдар’я, Ілі. Частина рік басейнів внутрішнього стоку впадає в озера, частина закінчується сухими дельтами в пісках і солончаках або в оазисах, де вся вода витрачається на зрошення полів і на випаровування. Найбільші з цих рік – Тарім, Чу, Гільменд.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:10437 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.06.2010
| Коментарі (0)
|
Завдяки величезній протяжності суші в широтному
напрямку в Азії представлені всі широтні кліматичні зони – від тундрової до
екваторіальної. Численні хребти і замкнуті западини створюють велику
різноманітність умов для сонячної радіації, атмосферної циркуляції і
особливостей клімату в цілому. На більшій частині Азії переважає
континентальний клімат. Атлантичне повітря досягаючи Азії встигає втратити
більшу частину вологи і перетворитися в континентальне. Вплив морського повітря
з Тихого океану внаслідок західного переносу повітряних мас та ізолюючого
впливу краєвид хребтів простягається тільки на східну окраїну Азії. З півночі в Азію вільно проникає арктичне
повітря. На півдні переважають тропічні, а літом екваторіальні повітряні маси,
проникнення яких в глибинні райони суші обмежено високими хребтами гірського
поясу, витягнутого з заходу на схід. Контрасти між сильним прогріванням великих
площ суші літом і охолодженням її зимою викликають в атмосферній циркуляції
над Азією різкі сезонні відмінності.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:12648 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.06.2010
| Коментарі (0)
|
Азія складається з кількох великих докембрійських
платформ, які не підвергались складчастості з кінця протерозойської ери, і
обширних складчастих областей, що простягаються між ними і частково уходять в
море. Найбільш важливими структурними одиницями першого (платформенного) типу
є: Сибірська платформа на Півночі, Китайсько-Корейська і Південно-Китайська на
Сході, Індійська платформа і платформа Аравійського півострова на Півдні і
Південному Заході материка. Вони явились древніми ядрами материка Азії.
Складчасті пояси, що розвиваються між платформами або роздрібненими частинами
платформ з палеозойської (каледонської і герцинської), мезозойської і
кайнозойської геосинкліналей, з’єднали ці древні ядра материку в одно ціле.
Істотну роль в геологічній історії західної частини Азії відіграла
Східно-Європейська платформа, по східному краю якої в кінці палеозою були
сформовані складчасті споруди Уралу і Центрального Казахстану, зімкнувши Європу
і Азію в єдиний континент – Євразію.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:10601 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.06.2010
| Коментарі (0)
|