Завдяки величезній протяжності суші в широтному напрямку в Азії представлені всі широтні кліматичні зони – від тундрової до еква­торіальної. Численні хребти і замкнуті западини створюють велику різно­манітність умов для сонячної раді­ації, атмосферної циркуляції і особливостей клімату в цілому. На більшій частині Азії переважає континентальний клімат. Атлантичне повітря досягаючи Азії встигає втратити більшу частину вологи і перетворитися в континентальне. Вплив морського повітря з Тихого океану внаслідок західного переносу повітряних мас та ізолюючого впливу краєвид хребтів простягається тільки на східну окраїну Азії. З  півночі в Азію вільно проникає арктичне повітря. На півдні переважають тропічні, а літом екваторіальні повітряні маси, проникнення яких в глибинні райони суші обмежено високими хребтами гірського поясу, витягнутого з заходу на схід. Контрасти між сильним прогріванням великих площ суші літом і охолод­женням її зимою викликають в атмосферній циркуляції над Азією різкі сезонні відмінності. Зимове охолодження суші разом з вторгненням арктич­ного повітря сприяє формуванню над Північною і Центральною Азією стійкого режиму високого атмосферного тиску з ясною морозною і безвіт­ряною погодою. На картах багаторічних середніх значень атмосферного тиску у зв’язку з цим виявляється потужній зимовий Азійський антициклон з центром над Монголією. Найбільш низькі температури – полюс холоду Північної півкулі – спостерігаються на північному сході (Верхоянськ, Оймякон), де в окремих випадках температура понижується до –70^оС, а середня температура січня нижче –50^оС. По периферії Азійського циклону панують стійкі вітри, які виносять сухе і холодне повітря з глибинних районів материка: на схід – північно-західні і північні; на південь – північно-східні (континентальні зимові мусони). На східній окраїні антициклону внаслідок епізодичних вторгнень морського повітря, зима тепліша, ніж в центральних частинах антициклону.

Основні кліматичні показники

Границя між повітрям помірних широт (полярним), як і помірних широт і тропічним (полярний фронт), зміщена на південь, що зумовлено із зимовим зміщенням на південь всіх зон загальної циркуляції атмосфери і з додатковим потужнім впливом охолодже­ного континенту. У південних смуг Передньо­азійських нагір’їв з цим положенням зв’язані зимові дощі. В більш північних областях Передньої і Середньої Азії циклонічна діяльність на полярному фронті особливо сильна весною, що створює весняний максимум атмос­ферних опадів. Влітку атмосферний фронт зміщується на північ, викликаючи випадання циклонічних дощів в горах південного Сибіру. В Передній, Центральній і частково Середній Азії формуються маси запиленого конти­нентального тропічного повітря. Літом над прогрітою поверхнею Азії форму­ється  низький атмосферний тиск, особливо над її південною частиною. На ізобаричних картах багаторічних середніх значень атмосферного тиску цент літньої Азійської депресії лежить на західною частиною Індостану. По південній частині депресії в Азію проникає літній мусон, надмірно зволожу­ючи Індостан, південь Гімалаїв та Індокитай. Західніше в область депресії проникає  сухе і жарке повітря Північної Африки. З ним зв’язана сухість пустинно-тропічного клімату Аравії і Західного Пакистану. Східна Азія вліт­ку знаходиться під дією тихоокеанського полярного фронту. В теплих секторах циклони, що рухаються на сушу приносять тепле і вологе морське тропічне повітря (літній мусон). Охолоджуючись над холодними морськими течіями воно призводить до флотування в прибережних районах туманів і мрячних дощів.

       На південь від 38^о пн. ш., де до берегів Японії підходить тепла течія Куросіо, літній мусон приносить затяжні дощі і велику вологість, при висо­­ких температурах повітря. Восени поблизу від східноазійських берегів нерідко прохо­дять тропічні циклони, тайфуни, які супроводжуються ураган­ними вітрами і зливами, настільки надмірними, що тайфунний максимум опадів  нерідко пере­вищує їх нормальний літній мусонний пік. Взимку тихо­океанський полярний фронт відтісняється потужним потоком сибірського повітря в тропічні широ­ти. На східноазійських островах вплив зимового континентального мусону зм’якшений  окраїнними морями, він над ними утеп­­люється, збагачується вологою і зволожує зимою північно-західні схили острівних гірлянд. В субекваторіальній частині Азії зимою панує континен­тальне тропічне повітря, літом – морське екваторіальне. Зимові сухі і теплі вітри південноазійського  континентального мусону направлені в сторону ек­ваторіальної депресії, аналогічні пасатам над іншими океанами. Суха весна різко змінюється дощовим літом ("вибух мусону”). Літній мусон дає вели­чезну кількість атмосферних опадів (до 2500 мм за місяць). Над приеква­торіальними частинами Азії (південь о. Цейлон і півострова Малакка, Великі Зрондскі  острови) панує екваторіальне повітря з рівним ходом високих тем­ператур і рясними дощами, що зв’язані з внутрішньотропічною зоною кон­вергенції.  Малі Зондські острови мають мусонний субекваторіальний клі-мат, його вологий і сухий сезони підпорядковані календарному ритму Пів­денної півкулі (вологе літо в листопаді-лютому, суха зима в травні-серпні).

Середня температура січня на значній частині Сибіру нижче –20^оС, у Верхоянську нижче –50^оС; поблизу північноазійських берегів Тихого океану, в результаті його теплового впливу, вона підвищується до -15^оС,  -5^оС. Січнева ізотерма 0^оС проходить через Самарканд на північ від Нанкіна і Токіо; поб­лизу Північного тропіку проходить ізотерма +20^оС, на екватора +25^оС. В липні найбільш нагрітими, з середньою температурою +30^оС і більш, виявляються Передня і Середня Азія, пустелі Такла-Макан і Тар. Липнева ізотерма +20^оС у внутрішньоматерикових районах доходить до 55^о-60^о пн.ш., а біля бе­регів Тихого океану відхиляється на південь. Вздовж північного побереж­жя Азії середні температури липня типові для клімату тундр, нижче +10^оС.

В екваторіальному поясі випадає біля 2000 мм атмосферних опадів в рік. На приморських навітряних схилах Південної і Східної Азії випадає 2000-3000 мм і більше, місцями до 8000-12 000 мм. В Черапунджі (штат Асам, Ін­дія) в 1861 випало 22 900 мм – рекордна річна сума атмосферних опадів для всієї Землі. На підвітряних схилах в субек­вато­ріальних районах випадає мен­ше 1000 мм. В субтропічному і помірному мусонному кліматах достатнє зво­ложення створюється в при 600-1000 мм в рік. В Східному Сибіру опадів ме­н­­ше 350 мм, в пустелях Середньої, Центральної і Передньої Азії 150-200 мм, місцями менше 100 мм.

В Азії розрізняють наступні основні типи клімату: пустельно-арктичний, субарктичний (тундровий), в помірному поясі – сухий різко континентальний з дуже холодною зимою клімат Східного Сибіру; холодний, помірно вологий клімат Західного Сибіру; пустинний Середньої Азії, Казахстану, і північної частини Центральної Азії; помірний мусонний східної окраїни материка; в субтропічному поясі – середземноморський західної окраїни Передньої Азії; субтропічний гірсько-степовий і пустинний на більшій частині Передньої Азії; волого-субтропічний колхідський з круглорічним зволоженням; високо-гірсько-пустинний Паміру, Каракорума і Тибету; субтропічний мусонний східної окраїни Азії; тропічний пустинний південних районів Передньої Азії і суміжних частин Західного Пакистану і Індії; субеква­торіальний (тро­пічно-мусонний) Індостану, Індокитаю, східних районів Яви і Малих Зондсь-ких островів; екваторіальний решти районів Великих Зондських островів і півострова Малакка. Виділяються і численні варіанти типів клімату, зв’яза­них з особливостями рельєфу (експозиція схилу, захисний вплив гір, висотна поясність) і вплив морських течій.