Головна » Статті » Теорія географії [ Додати статтю ]

У розділі матеріалів: 439
Показано матеріалів: 277-282
Сторінки: « 1 2 ... 45 46 47 48 49 ... 73 74 »

Більша частина Південної Америки лежить у південній півкулі, в екваторіальному і субекваторіальному поясах. У субтропічні і помірні широти південної півкулі заходить тільки звужена частина материка.

Найбільшої ширини (більш 5000 км) Південна Америка досягає на 5° пд. ш. Крайня західна точка материка — мис Париньяс (81°20' з.д.), крайня східна — мис Кабу-Бранку (34°46' з.д.). На південь від 40° пд. ш. ширина материка не перевищує 600 км.

На півночі Південна Америка доходить до 12°25' пн. ш. (мис Гальїнас), а на півдні — до 53°54' пд. ш. (мис Фроуерд у Магеллановій протоці) Крайня південна точка архіпелагу Вогненна Земля — мис Горн на однойменному острові — лежить на 55°59' пд. ш.

Географічна границя з Північною Америкою проходить від Дарєнської затоки в Карибському морі до затоки Буенавентура в Тихому океані. Умовно границею між двома материками вважають Панамський перешийок.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:14884 | Додав: wiktor | Дата: 04.05.2010 | Коментарі (0)
  Капська гірська система складається з безлічі коротких   середньовисоких антиклінальних хребтів, що протягаються паралельно один одному уздовж південно-західного і південного узбережжя Африки. Складені твердими нижньопалеозойськими породами, що зазнали складкоутворення у верхньому палеозої й омолоджені більш пізніми підняттями, хребти ці досягають найбільшої висоти (більш 2300 м) па півночі, у горах Зварт. Між хребтами залягають синклінальні депресії, найзначніша з яких зветься западина Мале Кару. Більш широка депресія Велике Кару відокремлює Капські гори від Великого Уступу Південно-Африканського плоскогір'я.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:7788 | Додав: wiktor | Дата: 04.05.2010 | Коментарі (0)
   У рельєфі і структурі плоскогір'я виділяється система внутрішніх синекліз і їхніх виступів, що оточують, архейсько-протерозойський фундамент. Синеклізам - відповідають високі акумулятивні рівнини, заповнені алювіальними відкладами, частково заболочені. На півночі виділяється улоговина верхньої Замбезі, південніше — улоговина, зайнята великою материковою дельтою Окаванго, і періодично затоплювана водою улоговина Макарікарі, ще південніше — Калахарі.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:6148 | Додав: wiktor | Дата: 04.05.2010 | Коментарі (0)

  Нагір'я Східної Африки являє собою саму рухливу, тектонічно активну частину материка з найбільшою системою рифтів на  суші планети Земля.

Пасатно-мусонні повітряні течії, що йдуть з боку Індійського океану, нерівномірність у розподілі опадів, що коректується рельєфом, яскравий органічний світ, достаток озер створюють виняткову розмаїтість ландшафтів у порівнянні з західною частиною континенту.

На заході нагір'я межує з улоговиною Конго, на сході підходить до узбережжю Індійського океану, південна границя проходить по нижній течії Замбезі, а північна — по западині озера Рудольф. Таким чином, цей регіон, як і улоговина Конго, більшою своєю частиною лежить у південній півкулі, а меншою — у північній.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:4434 | Додав: wiktor | Дата: 04.05.2010 | Коментарі (0)
  Кристалічний цоколь Ефіопського нагір'я покритий товщами мезозойських осадових порід, на яких залягають могутні вулканічні покриви. Система розломів обмежує нагір'я на заході і сході, утворюючи круті, важко доступні східчасті схили, а потім продовжується на південний захід у виді смуги грабенів із системою тектонічних озер. Це — Еритрейська рифтова зона. Таким чином, Ефіопське нагір'я має вид різко обмеженого і важкодоступного масиву з крутими схилами, чому й одержало назву масиву-бастіону. Глибокі ерозійно-тектонічні долини прорізають його у всіх напрямках, відокремлюючи масиви з вулканічними вершинами. Діяльність деяких вулканів виявлялася в історичний час. Найвищий масив нагір'я — Рас-Дашан (4623 м) — піднімається в його північній частині, що покрита особливо потужними товщами лав, що утворюють на великих просторах платоподібний рельєф. В одній з улоговин нагір'я знаходиться велике тектонічне озеро Тана.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:6683 | Додав: wiktor | Дата: 04.05.2010 | Коментарі (0)
   Ця фізико-географічна країна простягається по обидві сторони від екватора, між Атлантичним океаном і Східно-Африканським нагір'ям. На півночі границя її проходить приблизно по 5° пн. ш., на півдні — трохи південніше 10° пд. ш. У її межі входить плоска улоговина середнього течії Конго і навколишні  височини, що утворюють вододіл басейну Конго й іншими ріками Африки.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:5351 | Додав: wiktor | Дата: 04.05.2010 | Коментарі (0)
1-6 7-12 ... 265-270 271-276 277-282 283-288 289-294 ... 433-438 439-439