| Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
| У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 403-408 |
Сторінки: « 1 2 ... 66 67 68 69 70 ... 73 74 » |
 Здатність твердої фази ґрунту вбирати тверді, рідкі і газоподібні речовини називають вбирною здатністю. Ґрунт вбирає речовини з ґрунтового розчину і ґрунтового повітря. Вбирну здатність ґрунту ґрунтовно вивчав відомий ґрунтознавець К. К. Гедройц. Залежно від природи вбирання він виділив такі її типи. Механічне вбирання відбувається під час фільтрації води крізь ґрунт. При цьому пори і капіляри затримують частки, розмір яких більший за діаметр капілярів. Завдяки механічному вбиранню людина одержує чисту джерельну воду, а саме явище широко використовують при будівництві штучних фільтрів для очищення води. |
 Кисла реакція ґрунтів несприятлива для більшості культурних
рослин і корисних мікроорганізмів. Вона негативно впливає на процес формування
родючості ґрунтів. Кислі ґрунти мають погані фізичні властивості. Через
відсутність основ органічна речовина в цих ґрунтах не закріплюється, вони бідні
на поживні елементи, не містять хлоридів, сульфатів, карбонатів, їх ґрунтова
маса погано оструктурена. Отже, ступінь кислотності ґрунтів є важливим
показником під час оцінки генетичної і виробничої якості ґрунту. |
 Вивітрювання (гіпергенез) - процес руйнування гірських порід і мінералів під впливом деяких природних факторів (повітря, води, коливання температури, живих організмів). При цьому утворюються інші породи і синтезуються нові мінерали. Вивітрювання - це сукупність складних і різноманітних процесів, кількісних і якісних змін гірських порід. Горизонти гірських порід, де відбувається процес вивітрювання, називають корою вивітрювання. Потужність її буває від кількох сантиметрів до 2—10 м. |
 Як довів
В. В. Докучаєв, ґрунт є продукт взаємодії живої і неживої природи. Тому живі
організми поряд з гірськими породами, повітрям і водою слід розглядати як
матеріальну основу ґрунтоутворення. Вони є найпотужнішим фактором генезису
ґрунтів. Процес ґрунтоутворення починається з моменту поселення живих
організмів на гірській породі. Вони засвоюють елементи літосфери, воду і
елементи атмосфери, включають їх у метаболізм і повертають у ґрунт в інших
формах і співвідношеннях. Отже, в результаті життєдіяльності організмів
виникають малий біологічний кругообіг речовин, а також ґрунтові цикли
кругообігу цілого ряду хімічних елементів (С, О, Н, N. Р та ін.). |
 Тверда фаза ґрунту складається з часток різної величини. Одночасно в ґрунтах містяться мінеральні, органічні і органо-мінеральні частки. Це уламки гірських порід (продукти вивітрювання), мінерали вторинного походження, колоїди гумусних речовин, продукти взаємодії органічних і мінеральних речовин. В ґрунтознавстві відомо кілька класифікацій механічних елементів. Проте загальновизнаною є класифікація М. А. Качинського, яку широко використовують у навчальній і науковій літературі. Деякі вчені (В. В. Добровольський, 1989) наводять спрощений варіант класифікації механічних елементів ґрунту. |
|
|
Протягом
тисячоліть людина уявляла ґрунт як відносно пухкий поверхневий шар суші Землі,
на якому ростуть рослини і який є засобом сільськогосподарського виробництва.
Таке поняття ототожнювалось з терміном земля — ділянкою поверхні, на якій
жила людина. 
