Найважливіші види транспорту, які обслуговують внутрішні перевезення, — залізничний і автомобільний, зовнішні — морський і авіаційний.

Основний вид транспорту у більшості країн — автомобільний, хоча забезпеченість території регіону дорогами вкрай низька. Протяжність шосейних доріг — 358,1 тис. км, із них 47,7 тис. км — асфальтовані. Велика частина автошляхів має обмежену або сезонну прохідність. Автомобільний парк налічує 845 тис. машин, з яких 521 тис. — легкові. Через територію багатьох країн проходить найпротяжніше автошосе — Велика північна автострада (Лівінгстон — Лусака — Капірі — Мпоші — Тундума).

Залізничний транспорт спеціалізується на перевезенні експортно-імпортних вантажів. Протяжність залізниць — 11 635 км. У Бурунді, Сомалі й Руанді залізниць немає. Залізничний транспорт технічно відсталий, недостатньо укомплектований рухомим складом.

У деяких країнах Східної Африки дуже міцні позиції державного сектору економіки. Так, у Замбії державі належать транспорт, енергетика, сфера обслуговування, туризм. Основу державного сектору Кенії становлять транспорт, система зв'язку, виробництво й розподіл електроенергії; частково націоналізовано банківсько-кредитну сферу. В Ефіопії державі належать видобуток благородних металів, електро- й водопостачання, транспорт, зв'язок, зовнішня торгівля, сфера фінансів. У Сомалі націоналізовані іноземні банки, гірничодобувні й провідні підприємства обробної промисловості, збут і розподіл нафтопродуктів, монополізовано державою закупівлю та експорт зернових, бавовни, шкіри, ароматичних смол. У Танзанії найміцніші позиції державного сектору в гірничодобувній промисловості, енергетиці, водопостачанні, торгівлі, будівництві, транспорті тощо.

Приватний капітал найактивніший в обробній промисловості, будівництві, сфері послуг, товарному сільському господарстві, туризмі Замбії, Кенії, Малаві, Бурунді, Танзанії. Найбільшими інвесторами є Велика Британія, США, ФРН, Японія, Індія та ін. В одних випадках він самостійно контролює виробничі підприємства, в інших — на основі створення спільних структур з національними державним і приватним капіталами.

        Природний приріст населення високий (2,9 % на рік), максимальний рівень його в Джибуті (4,8 %), Танзанії (3,1 %), Малаві (3,1 %), Уганді (3 %). В африканських сім'ях зберігаються традиції багатодітності, у деяких областях — полігамні форми шлюбу. В Кенії та Малаві зафіксовані одні з найвищих на материку показники народжуваності (до 55 народжених на 1000 осіб). Висока народжуваність зумовила в багатьох країнах, особливо в Кенії, дуже велику кількість дітей віком до 15 років (45 %) і, навпаки, найменше осіб похилого віку — всього 2,9 % . Абсолютно пропорційним є співвідношення між чоловіками та жінками.

Расовий склад. На території регіону мешкають представники трьох расових типів: на північному сході та сході переважає ефіопський расовий тип, в екваторіальних лісах і саванах — негроїдний, на південному сході та півдні — бушменський.

Ефіопський тип виник внаслідок поступового змішання середземноморських європеоїдів із негроїдами.

         Природні умови регіону дуже різноманітні. У рельєфі Східної Африки переважають гори і плоскогір'я, тому її разом з Південною Африкою називають «Високою Африкою», на відміну від інших трьох регіонів — «Низької Африки». Велику частину території займає Східноафриканське плоскогір'я, складене докембрійськими кристалічними, палеозойськими та мезозойськими континентальними відкладами. Велетенські тектонічні розломи і рифти утворилися в кайнозої.

Система рифтів простягається майже на 2500 км від Червоного моря та Рифтової долини Ефіопії й далі дугою аж до нижньої течії річки Замбезі. В регіоні наявне складне поєднання піднятих цокольних рівнин, глибоких і вузьких скидових западин, обмежених уступами брилових гір, лавових плато та ізольованих вулканічних конусів. Тут знаходяться найвищі вершини континенту: Кіліманджаро (5895 м), Кенія (5199 м), масив Рувензорі (5109 м). Вздовж узбережжя простягаються смуги приморських низовин. Вулканічна активність і тектонічні рухи у Східній Африці тривають і понині. У багатьох районах, особливо у північній частині регіону, часто бувають землетруси, виверження вулканів, з'являються навіть нові вулканічні конуси.

Східна Африка займає 1/7 території континенту, тут проживає 1/5 його населення. Межує вона з трьома регіонами материка: Північною, Центральною та Південною Африкою. До складу регіону входять 11 держав.

Близькість до країн Південно-Західної та Південної Азії, до морських шляхів, що з'єднують Європу з Азією — важлива особливість економіко-географічного положення регіону. Уганда, Малаві та Замбія не мають виходу до моря, але їх міжнародні транспортні зв'язки тяжіють до узбережжя Індійського океану, на якому розташовані майже всі материкові країни регіону, крім Еритреї, яка знаходиться біля берегів Червоного моря.

Останніми роками на ЕГП регіону впливають етнічні й політичні конфлікти у деяких країнах. Внаслідок громадянської війни у Сомалі, що почалася в 1991 р., економіка країни повністю паралізована, промислові підприємства не функціонують, інфраструктура, фінансова система майже цілком зруйновані. Реальною є загроза розвалу держави (на півночі країни знаходиться самопроголошена Республіка Сомаліленд, на узбережжі — Держава Пунтленд).

У прибережних районах Середземномор'я, Атлантики, у дельті й долині Нілу досить розвинутий залізничний транспорт. Загальна протяжність залізниць — 19 779 км. У Лівії взагалі їх немає, а єдина залізнична лінія Мавританії призначена для вивезення руди до океанічних портів. У 1984 р. у Марокко було введено в експлуатацію першу в регіоні швидкісну залізничну магістраль Рабат — Касабланка протяжністю майже 100 км.

У Сахарі провідним є автотранспорт. Загальна довжина автошляхів — 351,7 тис. км, із них 222,8 тис. км мають тверде покриття. Автомобільний парк регіону налічує 3880 тис. пасажирських і 2373 тис. вантажних автомашин. Найбільша автомагістраль — Транссахарське шосе (Алжир — Кано (Нігерія)).