Цій галузі традиційно властива мала кількість працюючих і дуже висока інтенсивність. Передумовами економічного розвитку сільського господарства є м'який і вологий клімат, величезні капіталовкладення, наявність платоспроможного попиту на сільськогосподарську продукцію за межами регіону.

          Регіон розташований на півостровах Середземного моря — Піренейському, Апеннінському і Балканському. Лише Італія займає частину материкової Європи. Середземне море багато в чому визначило подібність природних умов регіону. Для південноєвропейських ландшафтів характерні сусідство гір і моря, значне розчленування берегів, мальовничі й унікальні ландшафти.

Південна Європа є найбільш гірським європейським регіоном, гори займають 3/4 його площі. Найвищими системами є Альпи, Апеннінські, Балканські та Піренейські гори. У материковій частині Італія відділена від іншої частини континенту найвищою в Європі гірською системою Альп. Їх дуга тут простягається із заходу на схід майже на 1200 км. Найвища західна її частина — давній герцинський масив, утворений кристалічними породами. Саме тут знаходяться найвищі їх вершини — Монте-Бьянко, або Монблан (висота 4807 м), Монте-Роза (4634 м), Червина (4478 м). На південь Альпи знижуються до 1000 м над рівнем моря (Приморські Альпи), на схід ланцюг гір розходиться віялом, а висота їх зменшується до 2000 м (Каринтійські Альпи).

Країни Північної Європи є одними з економічно найрозвинутіших у світі. Вони сформували особливу модель соціально-економічного розвитку («суспільство загального добробуту», так званий «скандинавський соціалізм»), який визначається такими рисами:

— високий рівень життя, відсутність різких контрастів між багатими і бідними;

— значний рівень податків (до 55 % від прибутку);

— середня площа житла — 400 м², Швеція посідає 1-ше місце у світі за забезпеченістю житлом на душу населення (на кожні 1000 осіб припадає 445 квартир);

— на 1000 жителів припадає 504 автомобілі (по 2 машини на сім'ю), до 500 телевізорів і 681 телефон;

У країнах регіону переважає обробна промисловість за значної частки електроенергетики, видобування мінеральної сировини і розробки лісів (крім Данії та Ісландії).

Промисловість Швеції, Норвегії та Фінляндії розміщена переважно у південних районах, особливо в портових містах. У центральних і північних районах, які займають 2/3 території, розташовані лише окремі центри гірничорудної, лісової та рибної промисловості, а також ГЕС.

           Західна Африка із заходу і півдня обмежена узбережжям Атлантичного океану. На півночі межує із пустелями Сахари, на сході — з улоговиною озера Чад і гірськими хребтами, що простягнулися до затоки Біафра. Довжина берегової смуги — 4098 км.

Майже вся територія розташована у межах Африканської платформи. У рельєфі переважають невисокі (до 200—400 м) вирівняні плато, над поверхнею яких здіймаються гірські масиви Фута-Джаллон, Північногвінейська височина, невисокі гори Того, Атакора тощо.

Низинні рівнини переважно зустрічаються на узбережжі, зайняті нижньою течією рік, що відклали величезні маси алювію. Різної висоти і протяжності уступи, що сформувалися між різновисотними і різновіковими давніми поверхнями вирівнювання, створюють образ гірської природної країни.

За площею й населенням Південна Африка є значно меншою від інших регіонів континенту. До її складу входять 11 держав і залежні території, які утворюють дві групи: материкову і мало пов'язану з нею острівну.

Суходолом південноафриканські країни межують з Центральною та Східною Африкою. Регіон має вихід до Атлантичного океану на заході й до Індійського — на сході.