У більшості країн (ПАР, Зімбабве, Ботсвана та ін.) сільське господарство представлене великими високомеханізованими і високотоварними фермами, плантаціями, які належать білим, а також примітивними господарствами африканців у колишніх бантустанах. Середній розмір ферм — до 1 тис. га. У ПАР ферми систематично одержують дотації та субсидії від держави. У бантустанах ПАР і слаборозвинутих країнах регіону середня площа земельного наділу менша ніж 2 га, а 2/3 мешканців взагалі не мають землі.

У багатьох країнах розвиток сільського господарства гальмується докапіталістичними пережитками, нестачею родючих ґрунтів та ерозією ґрунту, посухами, виснаженням пасовищ, низьким рівнем агротехніки тощо.

Країни Африки розташовані на однойменному материку й багатьох прилеглих островах. Усього в Африці — 53 суверенних держави і декілька залежних територій, найбільшими з яких є: Сеута, Мелілья (Іспанія), Західна Сахара (Марокко), Реюньйон, Майотта (Франція), Острів Святої Єлени (Велика Британія). Загальна площа материка — 30,3 млн км², чисельність населення — приблизно 750 млн осіб.

До 50-60-х років XX ст. Африка була континентом залежних територій, головними метрополіями яких були: Франція (37 % площі, 26 % населення). Велика Британія (32 % площі, 39 % населення), Бельгія (8 % площі, 8 % населення), Португалія (7 % площі, 6 % населення).

Колонії на материку мали Іспанія, Італія, Німеччина. Ніколи не були колоніями тільки Ефіопія і Ліберія. Найпізніше вийшла з-під колоніальної залежності Намібія (1990).

Чисельність населення. У регіоні проживає понад 180 млн осіб — майже 1/4 жителів континенту. Сумарна чисельність населення Єгипту, Марокко, Алжиру і Судану перевищує 164 млн осіб і становить приблизно 90 % усіх жителів регіону. Найбільш населений Єгипет (68 млн осіб), який посідає за цим показником 2-ге місце в Африці після Нігерії.

Демографічні особливості. Природний приріст населення в Алжирі, Мавританії, Судані, Тунісі та Єгипті утримується на середньому рівні в регіоні (2,4 % на рік), у Лівії він вищий — 3,6 %. Високий природний приріст населення зумовлений переважно зниженням смертності (особливо дитячої), що пов'язано з розвитком охорони здоров'я. У регіоні зростає кількість дітей і підлітків (до 14 років), які становлять майже 37 % населення, літні особи (понад 65 років) — 4 % . У статевій структурі населення переважають чоловіки (50,6 %), що типово для всіх арабських країн.

Східна Африка займає 1/7 території континенту, тут проживає 1/5 його населення. Межує вона з трьома регіонами материка: Північною, Центральною та Південною Африкою. До складу регіону входять 11 держав.

Близькість до країн Південно-Західної та Південної Азії, до морських шляхів, що з'єднують Європу з Азією — важлива особливість економіко-географічного положення регіону. Уганда, Малаві та Замбія не мають виходу до моря, але їх міжнародні транспортні зв'язки тяжіють до узбережжя Індійського океану, на якому розташовані майже всі материкові країни регіону, крім Еритреї, яка знаходиться біля берегів Червоного моря.

Останніми роками на ЕГП регіону впливають етнічні й політичні конфлікти у деяких країнах. Внаслідок громадянської війни у Сомалі, що почалася в 1991 р., економіка країни повністю паралізована, промислові підприємства не функціонують, інфраструктура, фінансова система майже цілком зруйновані. Реальною є загроза розвалу держави (на півночі країни знаходиться самопроголошена Республіка Сомаліленд, на узбережжі — Держава Пунтленд).

       Центральна Африка займає західну частину материка в екваторіальних і субекваторіальних широтах, охоплює велику плоску западину Конго, яка на заході прилягає до Атлантичного океану і Гвінейської затоки (довжина прибережної смуги — 3099 км), на півночі — плоскогір'я Азанде, на заході — Північногвінейську височину, на півдні — плато Луанда, на сході регіон обмежений гілкою Західного рифту Східноафриканського плоскогір'я.

У рельєфі виділяються здебільшого рівнинні території. Западина Конго має плоске, дуже заболочене днище на висотах 300—500 м, висоти піднять, що обмежують її, досягають 500—1000 м на півночі та заході, 1500—1700 м і більше на решті території. Лише гірський масив Камерун досягає висоти 4070 м. Рельєф регіону не має різких перепадів висот. Плоскі акумулятивні та шаруваті рівнини є в западині Конго та у приморській смузі. Слабкогорбисті пенеплени з острівними горами переважають у місцях виходу кристалічних порід, столові та столовоступінчасті плато — на породах осадового чохла.