Сільське господарство

Дотепер сільське господарство є основною сферою матеріального виробництва багатьох латиноамериканських країн, хоча загалом по регіону його частка в структурі ВНП становить лише 13 %. Особлива його роль у країнах Центральної Америки і Карибського басейну, для більшості яких експорт продовольства і сировини рослинного й тваринного походження є основним джерелом валютних надходжень.

Відсталість сільського господарства багато у чому спричиняє обмеженість внутрішнього ринку навіть найрозвинутіших країн регіону. У галузі функціонують два типи виробничих структур — великі поміщицькі маєтки (латифундії) та дрібні господарства. Приблизно 1 % господарств площею понад 5 тис. га кожне володіють 60 % сільськогосподарських угідь, а 7,5 млн дрібних середньою площею 4,5 га кожне (понад 3/4 усіх господарств) — лише 1/5 угідь.

Землі латифундій у рідконаселених районах використовують переважно під екстенсивне тваринництво, у густонаселених — під плантаційне господарство, в якому широко використовують ручну працю. Їх продукція здебільшого продається на зовнішніх ринках.

У Латинській Америці обробляється лише 8 % сільськогосподарських площ. Велика територія регіону вкрита лісами (63 %) або зайнята під пасовища (29 %). Орні землі займають до 80 млн га.

Рослинництво. Розміщення продуктивних сил сільськогосподарського виробництва у регіоні є нерівномірним. На рівнинах і в передгір'ях великі господарства спеціалізуються на бавовництві. У горах (до висоти 1000-2000 м) поширені плантації кавового дерева (найчастіше під деревами, які їх затінюють, що поліпшує якість кави). На світовому ринку особливим попитом користується високоякісний сорт кави «блу маунтін». На ділянках вище 2000 м вирощують кукурудзу, квасолю, пшеницю, картоплю. За критерієм спеціалізації країн Гондурас, Коста-Ріка і Панама вирізняються виробництвом бананів, Гватемала і Сальвадор — кави.

У плантаційному господарстві країн Вест-Індії переважає вирощування цукрової тростини (Домініканська Республіка, Пуерто-Ріко, Ямайка, Куба). Повсюдно розвинуте тропічне плодівництво. Із цукровою промисловістю і плодівництвом пов'язане виробництво рому, лікерів, соків. Головними продовольчими культурами, які вирощують для внутрішнього споживання, є батат, ямс, маніок, кукурудза, рис, помідори, манго, боби.

Традиційна експортна культура — ямайський перець (піменто), за обсягами вирощування й експорту якого Ямайка утримує монополістичні позиції.

В Андських країнах переважає плантаційне вирощування кавового дерева і бананів. За виробництвом високоякісних сортів кави Колумбія посідає одне з перших місць у світі. Елітним сортом колумбійської кави є «медельїн», а менш цінні — «манісамс», «арменіа», «Севілья», «арабіка». Стан економіки країн цього субрегіону залежить від урожайності бананів (Еквадор, Венесуела), цукрової тростини (Колумбія). В аридній зоні Перу розвинуте зрошувальне землеробство (бавовництво), садівництво (яблука, груші, черешні, ківі, персики тощо). У Чилі збереглися найчистіші за біологічним родоводом виноградні лози на Землі. Колумбія експортує квіти (орхідеї, хризантеми, гвоздики).

У галузевій структурі сільського господарства країн Амазонії та Ла-Плати виділяються плантації тропічних багаторічних культур, насамперед кави, за виробництвом якої Бразилія традиційно посідає 1-ше місце у світі (1,25 млн т), та цукрової тростини — у Бразилії, Гайані, Суринамі та Французькій Гвіані. Серед продовольчих — кукурудза і рис, а також маніок. На степових чорноземах аргентинської Пампи вирощують пшеницю і кукурудзу, а з 60-х років XX ст. — сою. Збільшуються обсяги виробництва технічних культур — бавовнику, тютюну, йерба-мате, тунгу тощо. За вирощуванням апельсинів Бразилія є лідером у світі (18,6 млн т), вона забезпечує 80 % світового експорту апельсинового соку і концентрату.

У багатьох країнах дотепер переважає монокультурність сільського господарства: у Бразилії, Колумбії, Гватемалі, Сальвадорі, Коста-Ріці та Гаїті профілюючою культурою є кава, в Еквадорі (основний експортер їх на світовому ринку), Гондурасі й Панамі — банани, Гайані та Домініканській Республіці — цукрова тростина. Перу і Нікарагуа — бавовник. У багатьох країнах Південної Америки однією з головних культур є кукурудза, за виробництвом якої Бразилія й Аргентина поступаються тільки США.

Тваринництво. За загальною вартістю воно дає 1/3 сільськогосподарської продукції регіону. Найбільш розвинуте в Аргентині (за виробництвом яловичини посідає 1-ше місце у регіоні) та Уругваї. Зростає виробництво продуктів тваринництва у Бразилії, Колумбії та деяких країнах Центральної Америки, що пов'язано зі збільшенням попиту на них на світовому ринку. Поголів'я великої рогатої худоби налічує 345 млн, свиней — 80 млн, овець — понад 91 млн, кіз — майже 32 млн. Основна його частина зосереджена у великих господарствах, які здебільшого працюють на зовнішній ринок.

У горах розводять лам — тварин із сімейства верблюдових (лама, альпака, уарісо, вікунья, гуанако). Ламу було одомашнено приблизно у І тис. до н.е., але спершу використовували її лише як в'ючну тварину. Згодом стали використовувати шкіру, вовну, м'ясо. Альпака менша за ламу, розводять її переважно заради вовни. Поширена у високогірних районах, де вівчарство вже неможливе. Уарісо — гібрид лами та альпаки — цінна своєю вовною. Вікунья та гуанако є дикими тваринами.

Рибальство. Почало інтенсивно розвиватися в останні 30 років. Переважає морський прибережний промисел на невеликих суднах. Багато риби виловлюють і в численних чистих гірських озерах. Головними об'єктами морського промислу є оселедцеві (анчоус, сардина, оселедець), окуневі, тунець, скумбрія, акули, ракоподібні (креветки, лангусти), молюски (устриці, мідії). Найбільших обсягів рибальство досягло в Перу (4-те місце за виловом у світі), Чилі (5-те місце), Аргентині, Мексиці та Бразилії. У Нікарагуа на фермах розводять морських черепах і крокодилів. Рибальство у регіоні має експортну спрямованість. Виловлюють понад 213 млн т риби, з них більше 70 % анчоусів.

Лісове господарство. Йому належить помітне місце в економіці країн Південної Америки, насамперед Бразилії, Чилі, Аргентини. Найрозвинутіші лісові промисли — забезпечення деревиною паперової та будівельної промисловості, добування цінної деревини червоного дерева, кедра, рожевого дерева, бальси, збирання хінної кори, листя чагарнику коки, чаю мате, чикле (для жувальної гумки), лікарських рослин, використання каучуконосів тощо. Ліси багаті на різноманітні види пальм, з плодів яких виробляють харчові й технічні мастила, олії. Заготівля деревини — 128,9 млн м³.

Сільське господарство значною мірою залежить від іноземних монополій, хоча земля у деяких країнах регіону націоналізована. Тому в багатьох країнах (Мексика, Чилі, Перу, Панама, Гватемала, Венесуела, Колумбія та ін.) здійснюються аграрні реформи, головним завданням яких є перерозподіл земель).