Головна » Статті » Теорія географії » Основи економічної географії [ Додати статтю ]

Промисловість, сільське господарство і транспорт як складові суспільного виробництва

Мета вивчення дисципліни – ознайомитись з основними питаннями функціонування промислових, сільськогосподарських підприємств, транспорту, з технологічними схемами, з витратою сировини, палива, енергії, допоміжних матеріалів на виробництво тієї чи іншої продукції, показати вплив різних чинників на розміщення виробництва.

Виробництвом називають процес, у ході якого людина діє на речовини природного чи штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної  для забезпечення своїх потреб. Виробництвом інколи називають і місце виготовлення продукції, ототожнюючи його з підприємством. В основі виробництва є праця – цілеспрямована діяльність людей із застосуванням їхніх здібностей і трудових навичок. В процесі людство використовує різні речі, речовини, які поділяють на дві групи – предмети праці та засоби праці. Предмети праці – це предмети на які направлена трудова діяльність людини (сировинні матеріали, природні ресурси). Засоби праці – предмети і речі за допомогою яких діють на предмети праці (машини, обладнання). Предмети і засоби праці становлять засоби виробництва. А сукупність засобів виробництва і людей, що приводять їх в дію називають продуктивні сили. Продукти праці – це предмети споживання, предмети і засоби праці, які використовуються для відтворення продуктивних сил. Сам процес виробництва можна зобразити у вигляді схеми:



           Виробництво предметів споживання, предметів праці, яке здійснюється індивідуально, сім’єю чи суспільно організованих формах називається господарством. Господарство включає виробництво матеріальних благ, а також матеріальних і нематеріальних послуг. Господарство за охопленням території може бути національним чи світовим. Господарство має складну структуру – галузеву (за напрямками виробництва), територіальну (за поєднанням різних виробництв у межах певної території) та функціональну (поєднання галузей та підприємств у територіально-виробничі комплекси).

          

            Галузева структура господарства – це поділ суспільного виробництва на групи галузей, та їх складові (підгалузі). Термін галузь вживається в трьох значеннях:

  1. для позначення великих сфер матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт);
  2. для позначення великих складових частин (добувна, обробна промисловість);
  3. для позначення більш дрібних складових частин (нафтова, вугільна промисловість і тд.).

Галузь – це сукупність підприємств чи закладів, які виробляють якісно однорідну продукцію, чи надають однотипні послуги населенню.

В різних країнах прийняті різні моделі поділу виробництва на складові. Так в американській статистиці прийнято поділяти всі галузі та сфери господарства на виробників продукції (сільське господарство, будівництво, видобувна та обробна промисловість) і виробників послуг (решта).

Світове господарство поділяється на промисловість, аграрний сектор, третинний сектор (транспорт і сфера послуг). На промисловість – провідну галузь матеріального виробництва - припадає  1/3 вартості ВНП (від 30 до 40%), на сільське господарство – близько 10%, на третинний сектор – від 40 до 60% в різних країнах.

В Україні нова номенклатура галузей сформована і подана в Державному класифікаторі України. „Державна класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009-96”. КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики відповідно до постанови КМУ №326 від 04.05.93 р. Введений в дію Мінстатом України від 01.07.97 р.

Впровадження КВЕД забезпечує:

o     проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств і організацій;

o     реєстрацію та облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі;

o     застосування єдиної статистичної термінології, прийнятої у Європейському Союзі (комітет статистики NACE);

o     можливість співставлення національної статистики з міжнародною.

Згідно КВЕД кожний вид діяльності кодується за допомогою певного коду, наприклад    DDA 15.11.0

D – секція „Обробна промисловість”

DА – підсекція „Харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів”

15.11.0 – „Виробництво м’яса та субпродуктів”

В залежності від галузевої структури країн розрізняють різні типи господарства: аграрний – переважання  сільського господарства; аграрно-індустріальний – переважання сільського господарства над промисловістю, та перевага їх над іншими галузями; індустріально-аграрний – переважання промисловості над сільським господарством і їх перевага над третинним сектором; індустріальний – різке переважання промисловості над всіма іншими галузями; постіндустріальний – зростання питомої ваги послуг у всіх видах економічної діяльності.

Фото:
Джерело:
Категорія: Основи економічної географії | Додав: wiktor (02.06.2010)
Переглядів: 5029 | Теги: транспорт, Промисловість, складові суспільного виробництва, сільське господарство | Рейтинг: 0.0/0
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar