Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія України | [ Додати статтю ] |
Озера і
озера-лимани. Це своєрідні природні комплекси зі своїми гідрологічними,
геоморфологічними, мікрокліматичними та біотичними особливостями. Кількість озер,
їх розміри, водний і біорежим
пов'язані з походженням та положенням у тій чи іншій природній зоні чи гірській
області. Озерам і озерам-лиманам належить значна роль у природному середовищі
окремих регіонів України. Вони містять значні природні ресурси і
використовуються для водопостачання, рибної ловлі, зрошення, добування різних
мінеральних речовин та для рекреації. На
території України налічується близько 20 тис. озер, з них тільки 43 мають площу
10 км2 і більше. Більшість озер України мають річкове походження
і розташовані на заплавах басейнів Дніпра, Десни, Дунаю, Сіверського Дінця
та ін. Розміри заплавних озер, як правило, незначні. Більші площі мають
озера лиманного походження, які розташовані на узбережжі Чорного й Азовського морів
і відокремлені від них піщаними пересипами (Сасик, Куяльник, Хаджибей та ін.).
Поширені озера карстового походження (Світязь, Пулемецьке, Кримне). Вулканічні
озера є в Українських Карпатах (Липовецьке, Синє, Ворочівське). Озера,
льодовикового походження є в Українському Поліссі (Лука) та в Українських
Карпатах (Бребенескул, Несамовите). Загатно-завальне озеро Синевир знаходиться
в Українських Карпатах. Озера
поширені в різних регіонах України, але найважливішими озерними областями
є: Волинське Полісся, придунайські й причорноморські озера-лимани, озера
рівнинного Криму і гірські озера Українських Карпат. Озера
Волинського Полісся мають
різноманітне походження і відіграють важливу роль у його природному середовищі.
Одним із найбільших озер Українського Полісся є мальовниче озеро Світязь, розташоване
в Любомльському районі Волинської області. Воно є складовою Шацького
національного природного парку. Площа озера — 27,5 км2, довжина — Живиться
озеро підземними водами й атмосферними опадами. У мілководній частині ростуть
очерет, рогіз, осока, латаття біле та інші рослини. Із рибних багатств
найбільше промислове значення мають вугор, лящ, короп, сом, карась.
Використовується для рекреації та туризму. Карстове
походження має Пулемецьке озеро, яке теж знаходиться в Шацькому природному
національному парку. Його площа — 16,3 км2, довжина — б км, ширина —
Серед озер
Волинського Полісся, які мають річкове походження, значним за розмірами є
Турське озеро (площа — близько 13 км2, середня глибина Використовується
в рибному господарстві. Прикладом озер льодовикового походження є озеро Лука
(площа — 1,35 км2, глибина — до Серед озер
Волинського Полісся значні також Люцемир, Пісочне (карстового походження),
Люб'язь (річкового походження). Придунайські озера значні за розмірами і
мають різне походження. Озера-лимани виникли внаслідок підтоплення морем гирлових
частин приток Дунаю. Тепер вони віддалені від берега Чорного моря і коливання
рівня води в них пов'язане з паводками на Дунаї. Глибина озер тут незначна.
Найбільше з придунайських озер-лиманів є Ялпуг (площа — 149 км2,
довжина — Значними
придунайськими озерами є також: Катлабуг, Китай, Саф'ян. Причорноморські
озера-лимани розташовані
на узбережжі Чорного моря в межиріччі Дунай — Дністер — Дніпро. Вони виникли внаслідок
затоплення морськими водами гирлових ділянок річкових долин та відчленуванням
їх піщаними пересипами, через які більшість з них періодично мають зв'язки з
морем. Озеро-лиман Сасик (Кундук) було відокремлено від моря греблею з метою
опріснення вод і використання їх для зрошення. Але наслідки експерименту
невдалі, вода для зрошення непридатна. Його площа — 204,8 км2,
довжина — Озеро-лиман
Шагани має довжину У районі
м. Одеси відомі два значні за розмірами озера-лимани: Куяльницький і
Хаджибейський, які широко використовуються для лікування, оздоровлення і
відпочинку. Площа Куяльнику змінюється від 50 до 60 км2,
глибина — близько Багатий на озера рівнинний Крим, зокрема в районі м. Красноперекопськ
(озера Красне, Айгульське), на Керченському півострові (озера Узунларське,
Актаське, Чокрацьке та ін.), на Тарханкутському півострові (озеро Донузлав) і в
районі міст Євпаторія, Саки (озера Сасик, Сакське та ін.). Всі ці озера солоні
й використовуються для видобування різних солей та для лікування. Найбільшим кримським
озером є Сасик, його площа — 71 км2, середня глибина — Озеро Донузлав має довжину У Кримських горах є невеликі озера карстового
походження. Гірські, мальовничі озера зустрічаються в
Українських Карпатах.
Найбільш відоме озеро Синевир, яке знаходиться в Міжгірському районі
Закарпатської області на абсолютній висоті Гірське
озеро Бребенескул знаходиться в Рахівському районі Закарпатської області в
масиві Чорногора на висоті Водосховища,
ставки та канали створено
людиною для регулювання стоку з метою господарського використання поверхневих
вод. Зокрема для енергетики, водного транспорту, водопостачання, зрошення,
риборозведення та рекреації. Вони впливають на гідрологічний режим рік і озер та
на мікроклімат прилеглих територій. В Україні
споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків. До ставків відносять штучні
водойми, об'ємом до 1 млн м3 води. Найбільші водосховища в Україні
створено на Дніпрі, Дністрі та в басейні Південного Бугу, Сіверського Дінця та
Інгульця. Дніпровський каскад водосховищ в Україні складається із 6 водосховищ. Київське
водосховище створено при
спорудженні Київської ГЕС в 1964-1966 рр. Його довжина — Канівське
водосховище утворилося
внаслідок побудови греблі Канівської ГЕС в 1972-1978 рр. Його довжина — Кременчуцьке
водосховище утворилося
при спорудженні Кременчуцької ГЕС в 1959-1961 рр. і є найбільшим за площею
серед Дніпровського каскаду. Воно має площу 2252 км2, довжину — Дніпродзержинське
водосховище створено в
1964 р. при спорудженні Дніпродзержинської ГЕС. Його довжина — Дніпровське водосховище утворилося в 1932 р. при спорудженні Дніпрогесу,
відбудоване після Великої Вітчизняної війни в 1948 р. Його довжина — Каховське водосховище (утворилося в 1955-1958 рр. при спорудженні
Каховської ГЕС) — одне з найбільших дніпровських водосховищ: його площа — 2155
км2, повний об'єм води — 18,2 км3, довжина — Значна частина мілководдя зайнята очеретом,
рогозом, куширом, водяним горіхом та іншими рослинами. Найпоширенішими видами водоростей
є зелені, синьо-зелені та діатомові. Крім енергетики, особливо широко
використовується для зрошення причорноморських і кримських степів (понад 650 тис.
га), водопостачання (5-6 км3 води на рік), рибного господарства
(рибопродуктивність — 35 кг/га на рік, вилов до 6,5-7 тис. т на рік).
Промислове значення мають лящ, судак, товстолобик, плітка, тюлька та ін. Дністровське водосховище (споруджено при будівництві Дністровської ГЕС)
має площу 142 км2, а повний об'єм води — 3 км3. Значними
за розмірами є також водосховища в басейнах інших рік: Червонооскільське
(створено в 1958 р., площа — 122,6 км2, повний об'єм води — 0,47 км3)
на р. Оскіл у Харківській і Донецькій областях. Печенізьке (створено в 1962 р.,
площа — 86,2 км2, повний об'єм води — 0,38 км3) на р.
Сіверський Донець у Харківській області, Карачунівське (реконструйовано в 1955-1958
рр., площа — 44,8 км2, повний об'єм води — 0,31 км3) на
р. Інгулець у Дніпропетровській області, Ладижинське (створено в 1964 р., площа
— 20,8 км2, повний об'єм води — 0,15 км3) на р. Південний
Буг у Вінницькій області. Великі водосховища, крім корисної ролі, спричинюють
і негативні наслідки — при спорудженні їх переносилися населені пункти,
мілководдям затоплено значні площі земель, які використовувались як сіножаті та
пасовиська, у ряді районів відбулося підтоплення земель, розвивалися абразія
берегів та зсуви. Водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій зосереджують
і використовують значну кількість води та мають своєрідний гідрологічний,
гідрохімічний та гідробіологічний режим. В Україні нині працює понад ЗО великих
теплових і 5 атомних електростанцій. Найбільші
водойми-охолоджувачі мають такі теплові електростанції: Вуглегірська
(споруджено в 1972 р.) у Донецькій області — об'єм водойми-охолоджувача 168 млн
м3, Ладижинська (споруджено в 1970 р.) у Вінницькій області — об'єм
150 млн м3, Курахівська (реконструйовано в 1972 р.) у Донецькій
області — об'єм 83 млн м3, Бурштинська (споруджено в 1965 р.) в
Івано-Франківській області — об'єм 53 млн м3; атомні електростанції:
Південно-Українська (1982), об'єм — 79 млн м3, та Чорнобильська
(1977), об'єм — 58 млн м3. Ставки в Україні значно поширені. Вони являють собою штучні водойми з об'ємом
води до 1 млн м3 кожний. Побудовані переважно на малих річках,
балках і ярах та, на відміну від великих водосховищ, займають тільки прируслові
ділянки й частину заплави та дно ярів і балок. Стави прикрашають населені пункти
і використовуються для зрошення, водопостачання, риборозведення, відпочинку. Найбільше
ставків у Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Полтавській областях. Канали в Україні споруджено переважно в басейні Дніпра, Сіверського Дінця і
частково Дунаю. Їх основне призначення — водопостачання, зрошення й осушення земель;
використовуються частково також для риборозведення та рекреації. Одним із найдавніших нині діючих каналів в Україні
є Північнокримський, який починається від Каховського водосховища на
Дніпрі поблизу Нової Каховки і простягається на Важливе значення має канал Дніпро — Донбас,
який призначений для водопостачання Харкова і міст Донбасу та зрошування земель.
Він бере початок із Дніпродзержинського водосховища на Дніпрі, проходить по
долинах рік Орелі й Орельки до Краснопавлівського водосховища, далі до р. Сіверський
Донець поблизу м. Ізюму. Першу чергу каналу, яка має довжину понад Канал Сіверський Донець — Донбас, розрахований на подачу 25 м3/с
води, введено в експлуатацію в 1958 р. Головний Каховський магістральний канал простягається від Каховського водосховища
на Дніпрі вище м. Каховка через Причорноморські степи майже до Молочного лиману
і має довжину Канал Дніпро — Кривий Ріг простягається від Каховського водосховища на
Дніпрі поблизу с. Мар'янське Дніпропетровської області в район Кривого Рогу і
має загальну довжину понад Канал Дніпро — Інгулець у Кіровоградській області проходить від
Кременчуцького водосховища на Дніпрі до р. Інгулець, має довжину Каналам належить велика роль у зрошенні
сільськогосподарських земель. Найбільші зрошувальні системи діють у зоні
Північно-Кримського каналу (площа зрошення понад 300 тис. га) в Криму і Херсонській
області; у Каховській (понад 260 тис. га) у Херсонській і Запорізькій областях;
Північно-Рогачицькій (110 тис. га) у Запорізькій; Краснознам'янській (близько
100 тис. га) у Херсонській області; Інгулецькій (близько 63 тис. га) у
Миколаївській області; Дунай-Дністровській (45 тис. га) в Одеській області та
ін. Болота — це своєрідні природно-територіальні комплекси, у формуванні яких важливу
роль відіграють поверхневі й ґрунтові води. У них своєрідні ґрунти, рослинність
та мікрокліматичні умови. Болота сприяють живленню рік і озер водою. Загальна площа боліт з відкритою водною поверхнею
в Україні становить 939 тис. га, а перезволожених і заболочених земель — 3630,5
тис. га. Найбільше боліт у поліській частині України, де пересічна заболоченість
досягає понад 6 % території. Тут переважно поширені низинні (евтрофні) болота,
які живляться за рахунок поверхневого стоку та підґрунтовими водами. Вони
заболочені органічними і мінеральними речовинами. Низинні болота
розвинені у зниженнях рельєфу — на заплавах, плавнях, староруслових ділянках,
берегах озер. Заболочені долини рік Верхня Прип'ять, Турія, Стохід, Горинь,
Льва, Ствига на Волинському Поліссі, яке є найбільш заболоченим. Низинні болота
займають понад 80 % усіх боліт Полісся. Верхові (оліготрофні) болота
трапляються значно рідше. Вони живляться в основному атмосферними опадами, і
тому бідні на мінеральні речовини. Кілька верхових боліт Полісся мають значні розміри.
Серед них болотний масив Кремінне на межиріччі Льви і Ствиги та в долині Льви в
Ракитнівському та Сарненському районах Рівненської області. Загальна площа
масиву 35 тис. га. Більшість його має оліготрофний характер, частина —
мезотрофний. На окремих ділянках тут ведуться торфорозробки, використовують
також під сільськогосподарські угіддя після меліоративних робіт. У болотному
масиві Кремінне в 1984 р. засновано заказник Сира Погоня площею У лісостеповій зоні болота займають
невеликі площі й знаходяться вони переважно в долинах рік. Одним із найбільших
є Ірдинське болото (5,5 тис. га) в долинах р. Ірдинь (басейн Дніпра) у Смілянському
і Черкаському районах Черкаської області. У степовій зоні болота зосереджені переважно в плавнях рік, зокрема
в Дунайських та Дністровських. Болота розвинені в Передкарпатті, на
Закарпатській низовині та в окремих долинах карпатських рік. В Україні
проведено великі меліоративні роботи щодо використання боліт, заболочених і
перезволожених земель. Це насамперед пов'язано з меліорацією поліських земель.
Особливо широкомасштабне будівництво відбувалося в 1966-1986 рр. Всього в
Україні споруджено близько 60 осушувальних систем, які охоплюють площу в 3,2
млн га. Побудовано мережу меліоративних каналів, шлюзи-регулятори, насосні
станції, польдерні системи, проведено роботи зі спрямування русел рік і їх очищення.
Найбільшими осушувально-меліоративними системами в Україні є:
Верхньоприп'ятська у Волинській області (побудована в 1974-1987 рр., довжина
магістральних каналів — Меліоративні роботи сприяли розширенню посівних
площ, поліпшенню їх використання та підвищенню врожайності. Деякі випадки
проведення осушувальних меліоративних робіт на Поліссі мали негативні
екологічні наслідки: погіршення водного режиму малих річок, зниження рівня
ґрунтових вод, втрата родючості торф’яно-болотних ґрунтів, дефляція ґрунтів,
усихання окремих ділянок лісу. Найефективніші результати меліоративних робіт
одержують там, де проводять
комплексні меліоративні заходи (гідромеліорація, агролісомеліоративні, хімічні
та ін.). Науковими
проблемами меліорації займається одна з галузей географічної науки —
меліоративна географія, яка значно розвинена в Україні.
Переглядів: 112508 | Коментарі: 1
| Теги: | |
Матеріали по темі: |