11:33 155 років тому Девід Лівінгстон відкрив водоспад Вікторія | |
 155 років тому (1855) шотландський місіонер, дослідник Африки Девід Лівінгстон (1813-1873) відкрив водоспад Вікторія на річці Замбезі – один з найбільших у світі. «Цю неймовірну красу ні з чим порівняти. Нічого подібного в Англії немає. Такого дива очі європейців ще не бачили. На ці прекрасні місця мабуть дивляться ангели з височини свого польоту», - записав приголомшений величчю і красою водоспаду Лівінгстон у своєму щоденнику. Висота водоспаду Вікторія – 120 м, ширина водного потоку 1800 м. Названий на честь королеви Великобританії Вікторії (1819-1901).Вікто́рія (англ. Victoria) — водоспад на річці Замбезі у Південній Африці. Розташований на межі Замбії і Зімбабве. Ширина водоспаду — приблизно 1800 метрів, висота — 128 метрів. Водоспад — надзвичайне видовище, являє собою вузьку ущелину, в яку падає вода. Шотландський дослідник Девід Лівінгстон відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь королеви Вікторії. Раніше водоспад був відомий серед місцевого населення як «Гримлячий Дим». Водоспад Вікторія є однією з головних визначних пам'яток Південної Африки, відноситься до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Знаходиться на межі двох національних парків — «Гримлячий Дим» («Mosi-oa-tunya») в Замбії і «Водоспад Вікторія» в Зімбабве. Вікторія — єдиний водоспад в світі висотою більш, ніж 100 метрів, і більше кілометра шириною. Історія водоспаду Найстародавніші відомі науці жителі області навколо водоспаду були сільськими мисливцями і збирачами, на їхніх мовах водоспад називався Shongwe, Amanza Thunqayo, Mosi-oa-tunua («гримлячий дим»). Першим європейцем, який побачив водоспад, був Девід Лівінгстон. 17 листопада 1855 року, під час подорожі 1852—1856 від верхів'я Замбезі до гирла річки, Лівінгстон досяг водоспаду і підплив до маленького острова, який згодом був названий в його честь. Лівінгстон був вражений водоспадами Ngonye, далі проплив вгору за течією, побачив значніший водоспад і назвав його на честь королеви Вікторії. Про водоспад він написав: Ніхто не може порівняти красу з чим-небудь побаченим в Англії. Цього ніколи раніше не бачили очі європейців. На місця такі прекрасні, мабуть, дивилися ангели у польоті. У 1860 році Лівінгстон повернувся до водоспаду і провів разом з Джоном Кирком детальне дослідження. На водоспаді побували інші європейські дослідники — португалець Серпа Пінто, чех Еміль Холуб, британський художник Томас Бейнес, який написав деякі з найперших картин водоспаду. До тих пір, поки в 1905 році в місцевості не була проведена залізниця, вона рідко відвідувалася європейцями... Географія водоспаду Водоспад розташований приблизно на середині перебігу річки Замбезі, приблизно на 17 гр. пд.ш. і 25 гр. с.д. Вище від водоспаду Замбезі тече по плоскій базальтовій плиті в долині, обмеженій низькими і поодинокими пагорбами з пісковика. За течіею річки розташовані острови, число яких збільшується в міру наближення до водопаду. Водоспад утворився в місці, де Замбезі різко спускається у вузьке (приблизно 120 метрів шириною) міжгір'я, вирізане її водою в розломі земної кори. Численні острівці ділять водопад на гребені, формуючи протоки. З плином часу водоспад відступав вгору за течією, прогризаючи собі все нові і нові міжгір'я. Ці міжгір'я тепер утворюють зигзагоподібне русло річки з прямовисними стінами. Їх добре видно на знімках, зроблених з штучних космічних супутників Землі. Водоспад надзвичайно широкий, приблизно 1 800 метрів завширшки, висота падіння води змінюється від 80 метрів біля правого берега водоспаду до 108 метрів в центрі. Водоспад Він приблизно в два рази вищий за Ніагарський водоспад і більш ніж вдвоє ширший за його головну частину («Підкови»). Падаюча вода утворює бризки і туман, які можуть підніматися на висоту 400 метрів і вище і видимі на відстані до 50 кілометрів. Протягом сезону дощів через водоспад проходить більше 500 мільйонів літрів води за хвилину, через величезну силу падаючої води бризки підіймаються на сотні метрів в повітря. У 1958 році, під час повені в Замбезі відмічений рекордний рівень — більше 770 мільйонів літрів за хвилину. Водоспад розділений на чотири частини островами на краю прірви. Поряд з правим берегом річки — похилий потік 35 метрів завширшки, названий «стрибаючою водою», далі, за островом Боарука (300 метрів), слідує основний водоспад шириною близько 460 метрів. Острів Лівінгстона відокремлює головний водоспад від другої протоки (шириною приблизно 530 метрів), біля найлівішого берега річки розташований східний водоспад. Джерело: http://presscenter.ukrinform.ua, http://uk.wikipedia.org Джерело: | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
