10:50 Після пермського вимирання океан представляв собою мертву зону | |
 Наплив поживних речовин, що трапився 250 млн років тому, привів до браку кисню в Світовому океані, в результаті чого життю було надзвичайно важко відігратися за пермське масове вимирання, що викосило 90% морських видів.Океан нагадував сучасні мертві зони, які з'являються зі-за сільськогосподарських стоків. Прийнято вважати, що вимирання на кордоні пермі і тріасу стало результатом вулканічної діяльності там, де зараз знаходиться Сибір. В атмосферу було викинуто величезні обсяги вуглекислого газу. Після цього життя відновлювалася надзвичайно довго - близько п'яти мільйонів років (для порівняння: після загибелі динозаврів виживанню видів було достатньо кількох сотень тисяч років). Катя Мейер з Стенфордського університету (США) і її колеги вважають, що відповідальність за це несуть крихітні фотосинтезуючі організми (бактерії і, можливо, водорості), про діяльність яких можна судити по родовищах вапняку на морському дні. Ось один з гіпотетичних варіантів розвитку подій. Зростання атмосферної концентрації вуглекислого газу викликав кислотні дощі, які роз `їли наземні породи. Поживна пил (зокрема фосфорна) потім змивалася в океан. Цими речовинами «заправлялися» згадані мікроорганізми, що жили на морській поверхні. Після того як вони вмирали й опускалися на дно, їх розкладаються останки поглинали кисень з води. Деякі до того ж виділяли сульфід водню, так що в підсумку океан став не тільки аноксічним, але і сірчистим. Дослідники вивчали ізотопи вуглецю 12C і 13C у вапняку. Справа в тому, що фотосинтезуючі організми воліють першу, більш легку версію, відмовляючись від другої. Тому на мілководді, де вони були поширені, вуглецю-12 не так багато (на відміну від вуглецю-13). У більш глибоких водах, де, як правило, відбувається розкладання, навпаки, активно виділяється вуглець-12, накопичений протягом життя. Вчені виявили, що різниця в ізотопи між відкладеннями, сформованими в дрібній і глибокій воді, у два рази більше сьогоднішньої, що свідчить про значне посилення фотосинтезу в описувану епоху. На щастя для більш великих морських організмів, це не могло тривати вічно. Після того як вулкани перестали накачувати атмосферу вуглекислим газом, його концентрація знизилася, і надходження поживних речовин в океан ослабла. Одночасно нутрієнти вилучалися з обігу в міру загибелі і опускання органіки на дно, поки океан не повернувся до нормальних показників. Результати дослідження опубліковані в журналі Earth and Planetary Science Letters. Підготовлено за матеріалами LiveScienсe. Джерело: http://science.compulenta.ru | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
