07:33 Складено карту флуоресценції рослин світу | |
 Співробітники Центру космічних польотів ім. Годдарда НАСА підготували новаторську карту флуоресценції рослин. Сьогодні більшість супутникових даних про стан флори надходить завдяки показнику «зеленого», заснованому на відбитому, а не флуоресцентному світлі. Зеленість зазвичай зменшується в результаті посухи, заморозків та інших подій, що призводять до зниження фотосинтезу. Однак минає кілька днів або навіть тижнів, перш ніж зміна зеленість стане очевидним для супутників. Флуоресценція хлорофілу - більш прямий показник роботи фотосинтетичного апарату рослин. «Вона відразу ж дає знати, якщо флора знаходиться під екологічним стресом, - до того як зовнішні ознаки стають помітними», - говорить співавтор карти Елізабет Мідлтон. Карта заснована на даних, які зібрав у 2009 році спектрометр, встановлений на борту японського супутника Greenhouse Gases Observing Satellite (GOSAT). Добре видно різкий сезонний контраст. У Північній півкулі, наприклад, флуоресценція досягає максимуму в липні, а в Південному - у грудні.  Лабораторні та польові експерименти показали, що флуоресценція хлорофілу поступово знижується при скороченні кількості зеленого листя і зростанні стресу в результаті зниження температури і невдалого освітлення. Теоретично карти флуоресценції підкажуть фермерам, як реагувати на екстремальні погодні умови, а співробітники гуманітарних організацій зможуть вчасно виявляти голод і боротися з ним. Крім того, вони можуть привести до прориву в розумінні круговороту вуглецю в екосистемах - це одна з ключових невизначеностей науки про клімат. Флуоресціюють не тільки рослини, але й земля, білі сорочки, медузи, кров, сеча, проте флора робить це в конкретних частинах синього, зеленого, червоного і далекого червоного спектру. Флуоресценція хлорофілу зеленого листя, наприклад, проводиться на червоній і далекій червоній довжинах хвиль. Коли сонячне світло потрапляє в лист, хлоропласти поглинають його основну частину, займаючись виробленням вуглеводів в процесі фотосинтезу. Потім вони перевипромінюють близько 2% вхідного світла на більш довгих (більше червоних) довжинах хвиль. Побачити цю флуоресценцію з космосу надзвичайно складно. Вчені звернули увагу на надзвичайно темна ділянка інфрачервоній частині ліній Фраунгофера. Флуоресцентний сигнал був виявлений на довжині хвилі близько 770 нм. Джерело: http://science.compulenta.ru | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
