Третина сільських жителів не має власної землі й працює за наймом.

Рослинництво. В усіх країнах регіону сільське господарство має рослинницький напрям. Як і в інших регіонах Азії, галузь є багатоукладною. Важливе значення має плантаційне господарство, культивують чай, джут, гевею і кокосові пальми. Зернові культури займають майже 50 % посівної площі, технічні — не більше 20 %.

У МГПП більшість країн Південної Азії представле на традиційними аграрно-сировинними монокультурами. Індія й Шрі-Ланка є найбільшими у світі виробниками й експортерами чаю (1/3 світового збору) і спецій.

Після отримання незалежності Індія і Пакистан почали активно розвивати свою індустрію. Разом із традиційними галузями із 60-х років зростає видобувна промисловість. Інтенсивно розвиваються сучасні наукомісткі галузі (виробництво електрообладнання, побутової техніки, електроніки, ЕОМ тощо). Специфічним для промисловості країн регіону є поєднання різноманітних форм виробництва — від крупних заводів, оснащених найсучаснішим обладнанням, до примітивних кустарних майстерень.

Ключовою країною з тих, що розвиваються, є Індія, де найповніше представлені патріархально-доіндустріальні, індустріальні й сучасні (з урахуванням НТР) типи господарювання.

Різноманітність продуктивних сил у країнах доповнює строката мозаїка соціально-економічних укладів: натуральне господарство, феодальне землеволодіння, дрібний кустарний промисел, приватнотоварне виробництво, державне- і національно-капіталістичне виробництво, іноземне підприємництво.

Для більшості країн традиційними є консерватизм, господарська інертність, ігнорування потреб народу, синдром територіальної відокремленості. Поширена «тіньова економіка», яка набула значних масштабів.

Головна проблема регіону — бідність. За роки незалежності у більшості країн вдалося підняти поріг бідності майже вдвічі, але й дотепер він залишається високим. Тільки в Індії кількість офіційно безробітних перевищує 50 млн осіб.

Демографічні показники. Для країн регіону характерні високі темпи приросту населення — 2—3 % на рік. Високий рівень народжуваності зумовлений історичними, етнічними та релігійними традиціями. Населення регіону порівняно молоде: понад 38 % становлять діти, працездатного населення віком від 15 до 64 років — 58 %, осіб старшого віку небагато — до 4 %. Середня тривалість життя досягає 55 років.

Чоловіків у регіоні більше, ніж жінок (відповідно 51 та 49 %). Це пояснюється підвищеною смертністю жінок, пов'язаною з ранніми шлюбами і ранніми численними дітонародженнями. У кожній сім'ї в середньому 5-б дітей.

Країни мають унікальні й різноманітні ландшафти: давні пенеплени і східчасті лавові плато, великі плоскі алювіальні низовини і найвищі у світі гори й нагір'я, тропічні пустелі, перезволожені дельти річок, безмежні простори орних земель тощо.

Серед різних форм рельєфу переважають пологохвилясті великі рівнини висотою понад 500 м із широкими долинами і вулканічними плато, що утворюють потужне плоскогір'я Декан, утворене давніми кристалічними породами віком від 300 до 500 млн років. Рухи земної кори тут спричинили появу розламів, вздовж яких деякі ділянки опустилися, утворивши грабени. Підняті й розчленовані краї півострова формують брилові гори — Західні Гати (Сах'ядрі) та Східні Гати.