Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 103-108 |
Сторінки: « 1 2 ... 16 17 18 19 20 ... 73 74 » |
Східна Африка займає 1/7 території континенту, тут проживає 1/5 його населення. Межує вона з трьома регіонами материка: Північною, Центральною та Південною Африкою. До складу регіону входять 11 держав. Близькість до країн Південно-Західної та Південної Азії, до морських шляхів, що з'єднують Європу з Азією — важлива особливість економіко-географічного положення регіону. Уганда, Малаві та Замбія не мають виходу до моря, але їх міжнародні транспортні зв'язки тяжіють до узбережжя Індійського океану, на якому розташовані майже всі материкові країни регіону, крім Еритреї, яка знаходиться біля берегів Червоного моря. Останніми роками на ЕГП регіону впливають етнічні й політичні конфлікти у деяких країнах. Внаслідок громадянської війни у Сомалі, що почалася в 1991 р., економіка країни повністю паралізована, промислові підприємства не функціонують, інфраструктура, фінансова система майже цілком зруйновані. Реальною є загроза розвалу держави (на півночі країни знаходиться самопроголошена Республіка Сомаліленд, на узбережжі — Держава Пунтленд). |
У прибережних районах Середземномор'я, Атлантики, у дельті й долині Нілу досить розвинутий залізничний транспорт. Загальна протяжність залізниць — 19 779 км. У Лівії взагалі їх немає, а єдина залізнична лінія Мавританії призначена для вивезення руди до океанічних портів. У 1984 р. у Марокко було введено в експлуатацію першу в регіоні швидкісну залізничну магістраль Рабат — Касабланка протяжністю майже 100 км. У Сахарі провідним є автотранспорт. Загальна довжина автошляхів — 351,7 тис. км, із них 222,8 тис. км мають тверде покриття. Автомобільний парк регіону налічує 3880 тис. пасажирських і 2373 тис. вантажних автомашин. Найбільша автомагістраль — Транссахарське шосе (Алжир — Кано (Нігерія)).
Категорія:Економічна географія зарубіжних країн |
Переглядів:7566 |
Додав: wiktor |
Дата: 22.09.2010
| Коментарі (0)
|
Вирішальну роль у
розвитку економіки країн регіону відіграють держава та іноземний капітал.
Держава, міцно утримуючи свої позиції, активно використовує важелі регулювання
й планування економіки. Однак планування є обмеженим, навіть там, де воно
проголошено однією з основ економічної політики. В Єгипті під час
соціально-економічних перетворень, що розпочалися після революції 1952 р.,
зусилля було сконцентровано на створенні державного сектору, передусім у сферах
фінансів, промисловості, зовнішньої торгівлі. В Алжирі державний сектор
контролює видобуток нафти й газу, кредитно-банківську систему, зовнішню
торгівлю, більшість підприємств обробної промисловості. Після революції 1969 р.
у Лівії були націоналізовані іноземні банки й страхові компанії, держава
перебрала під свій контроль зовнішню і значну частину внутрішньої торгівлі. В
Марокко державі належать електроенергетика, сучасні види транспорту, фосфатна й
нафтопереробна промисловість, деякі переробні підприємства. В Тунісі участь
держави у промисловості обмежена гірничодобувною промисловістю, енергетикою,
металургією, нафтопереробкою, транспортом.
Категорія:Економічна географія зарубіжних країн |
Переглядів:11257 |
Додав: wiktor |
Дата: 22.09.2010
| Коментарі (0)
|
Чисельність населення. У регіоні проживає понад 180 млн осіб — майже 1/4 жителів континенту. Сумарна чисельність населення Єгипту, Марокко, Алжиру і Судану перевищує 164 млн осіб і становить приблизно 90 % усіх жителів регіону. Найбільш населений Єгипет (68 млн осіб), який посідає за цим показником 2-ге місце в Африці після Нігерії. Демографічні особливості. Природний приріст населення в Алжирі, Мавританії, Судані, Тунісі та Єгипті утримується на середньому рівні в регіоні (2,4 % на рік), у Лівії він вищий — 3,6 %. Високий природний приріст населення зумовлений переважно зниженням смертності (особливо дитячої), що пов'язано з розвитком охорони здоров'я. У регіоні зростає кількість дітей і підлітків (до 14 років), які становлять майже 37 % населення, літні особи (понад 65 років) — 4 % . У статевій структурі населення переважають чоловіки (50,6 %), що типово для всіх арабських країн.
Категорія:Економічна географія зарубіжних країн |
Переглядів:12144 |
Додав: wiktor |
Дата: 22.09.2010
| Коментарі (0)
|
Північна Африка омивається на півночі Середземним
морем, на заході — Атлантичним океаном, на сході — Червоним морем. Довжина
берегової смуги — 9337 км.
Протяжність регіону 5,7 тис. км із заходу на схід, 2 тис. км із півночі на південь,
площа — 10 млн км2.
Велику частину території регіону займає найбільша пустеля світу Сахара площею понад 7 млн км2, у центрі якої підіймаються нагір'я Ахаггар і Тібесті. До 80 % території Сахари — рівнини заввишки 200—500 м, а на узбережжі Атлантики є нижче 200 м. Багато безстічних западин, деякі з них розташовані нижче від рівня моря. Ландшафти Сахари різноманітні: 70 % її території займають кам'янисті, щебенисті (хамади), галечникові (регі), глинисті (серири), піщані (ергі) пустелі, інша територія зайнята гірськими ландшафтами зі щебенисто-кам'янистими пустелями. Переважають пасмові піски (висота деяких з них — до 200-300 м), трапляються округлі й місяцеподібні дюни.
Категорія:Економічна географія зарубіжних країн |
Переглядів:12505 |
Додав: wiktor |
Дата: 22.09.2010
| Коментарі (0)
|
Північна Африка
займає 1/3 території, де проживає кожен четвертий житель материка. Регіон має
прямий вихід до Середземного моря, що веде в Атлантику і через Суецький канал у
Червоне море до Індійського океану, сусідить із розвинутими державами Європи і
Південно-Західної Азії. На континенті він межує з трьома іншими африканськими
регіонами: Західною, Центральною та Східною Африкою. До складу регіону належать
8 країн.
Категорія:Економічна географія зарубіжних країн |
Переглядів:9733 |
Додав: wiktor |
Дата: 22.09.2010
| Коментарі (0)
|