Країни Африки розташовані на однойменному материку й багатьох прилеглих островах. Усього в Африці — 53 суверенних держави і декілька залежних територій, найбільшими з яких є: Сеута, Мелілья (Іспанія), Західна Сахара (Марокко), Реюньйон, Майотта (Франція), Острів Святої Єлени (Велика Британія). Загальна площа материка — 30,3 млн км², чисельність населення — приблизно 750 млн осіб.

До 50-60-х років XX ст. Африка була континентом залежних територій, головними метрополіями яких були: Франція (37 % площі, 26 % населення). Велика Британія (32 % площі, 39 % населення), Бельгія (8 % площі, 8 % населення), Португалія (7 % площі, 6 % населення).

Колонії на материку мали Іспанія, Італія, Німеччина. Ніколи не були колоніями тільки Ефіопія і Ліберія. Найпізніше вийшла з-під колоніальної залежності Намібія (1990).

Транспорт у регіоні розвинутий відносно слабко, помітно виділяється на його фоні транспортна система ПАР. За обсягом перевезень лідирує автомобільний транспорт. Протяжність автошляхів — 725,3 тис. км, з них з твердим покриттям — 96,3 тис. км. Зареєстровано 4505 тис. легкових і 2318 тис. вантажних автомобілів.

Протяжність залізниць — 31,8 тис. км, електрифіковані вони тільки у ПАР і Зімбабве (9400 км). Найбільша густота залізниць у Південноафриканській провінції Трансвааль. На Маврикії, Коморських і Сейшельських Островах залізниць немає, а в Намібії, Лесото і Ботсвані вони переважно перевозять вантажі для ПАР.

У більшості країн (ПАР, Зімбабве, Ботсвана та ін.) сільське господарство представлене великими високомеханізованими і високотоварними фермами, плантаціями, які належать білим, а також примітивними господарствами африканців у колишніх бантустанах. Середній розмір ферм — до 1 тис. га. У ПАР ферми систематично одержують дотації та субсидії від держави. У бантустанах ПАР і слаборозвинутих країнах регіону середня площа земельного наділу менша ніж 2 га, а 2/3 мешканців взагалі не мають землі.

У багатьох країнах розвиток сільського господарства гальмується докапіталістичними пережитками, нестачею родючих ґрунтів та ерозією ґрунту, посухами, виснаженням пасовищ, низьким рівнем агротехніки тощо.

Донедавна значну частина економіки регіону контролював іноземний капітал, переважно англійський, американський, французький. Особливо стабільними були його позиції у гірничодобувній промисловості, де йому належало до 90 % потужностей галузі. В його підпорядкуванні перебували численні великі підприємства обробної промисловості, ферми та плантації. Нині сферою дії приватного національного капіталу є роздрібна торгівля, автотранспорт, дрібні промислові виробництва. Іноземний капітал представляють монополії Португалії, Великої Британії, США, Франції та ін.

Чисельність населення. Країни Південної Африки дуже різняться за чисельністю населення. ПАР, наприклад, належить до найзаселеніших країн континенту, а в Ботсвані, Намібії, Лесото, Свазіленді проживає менше ніж по 2 млн осіб (додаток 2).

Демографічні особливості. Природний приріст населення високий — 2,4 % на рік. У країнах, які довше були колоніями, порівняно з іншими, смертність вища. Серед чорних африканців смертність майже вдвічі вища, ніж серед білих. Особливо висока дитяча смертність. Діти у південноафриканських країнах становлять 39 % населення, особи похилого віку — 4 %. Співвідношення між чоловіками та жінками — 49 і 51 % відповідно.

          Береги Атлантичного та Індійського океанів прямолінійні, порізані слабко. Довжина берегової смуги — 10 828 км. У нечисленних бухтах давно діють морські порти. Біля берегів Південної Африки мало прибережних островів. У більш теплих водах, на північ від 20° пд. ш., береги Мозамбіку оточені кораловими рифами.

Південна Африка розташована у межах Африканської платформи, є плоскогір'ям, зниженим у центрі й піднятим по краях до 1500-2000 м, яке стрімко спускається до приморських низовин. Круті краї платформи на сході та на півдні називають Великим уступом. Окремі його ділянки, що розділені річковими долинами, мають самостійні назви: Іньянга (Вумба), Драконові гори (Лебомбо). Саме в Драконових горах знаходиться найвища вершина регіону — г. Каткін-Пік (3660 м). На крайньому півдні розташована складчаста область Капських гір, які помітно відрізняються за структурою від території Великого уступу.