Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 271-276 |
Сторінки: « 1 2 ... 44 45 46 47 48 ... 73 74 » |
Основні
риси природи Амазонії визначаються її рівнинним рельєфом, тривалим континентальним розвитком
і приекваторіальним положенням. Цю найбільшу на Землі область поширення екваторіального клімату і вологих тропічних
лісів займає велика частина басейну найповноводнішої річкової системи Землі. Границі Амазонії чітко обмежені схилами Бразільського,
і Гвіанського нагір'їв і
східним підніжжям Анд. Основну частину
її території займає величезна алювіальна долина Амазонки, що утворилася із
системи великих платформних синекліз, заповненні морськими
і континентальними відкладами. |
Не меншим багатством, ніж рослинний покрив, характеризується і тваринний світ Південної Америки.
Сучасна фауна, як і флора материка, формувалася
починаючи з кінця крейдового періоду в умовах ізоляції і мало змінного клімату. З
цим пов'язана стародавність фауни і наявність у її складі великої кількості ендемічних форм. Поряд з цим існують і деякі загальні
риси фауни Південної Америки з іншими
материками південної півкулі, що свідчить про давні зв'язки між ними. Прикладом можуть служити сумчасті, збережені лише в Південній Америці й
Австралії.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:53379 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (0)
|
Південній Америці
властиво велика розмаїтість зональних
типів грунтово-рослинного покриву і виняткове багатство флори, що включає
десятки тисяч видів рослин. Це обумовлено положенням Південної Америки між субекваторіальним поясом північної півкулі
і помірним поясом південної півкулі, а також особливостями розвитку
материка, що проходило спочатку в тісному зв'язку з іншими материками південної півкулі, а надалі — майже в
повній ізоляції від великих масивів суші, якщо не вважати зв'язку з Північною Америкою через Панамський перешийок.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:30130 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (0)
|
Південна Америка, перевищуючи по площі тільки Антарктиду й Австралію, по загальному обсязі стоку (7500 км3) перевершує всі
інші материки, крім Євразії, а по середній товщині шару стоку
(417 мм) займає перше
місце на Землі.
Формуванню густої, добре розвинутої річкової мережі Південної Америки сприяють кліматичні умови, історія розвитку і рельєф материка. Велика частина Південної Америки з мезозою являла собою сушу. Це визначає стародавність водяної мережі на значній частині материка. Для рельєфу Південної Америки характерні великі контрасти висот і сусідство найбільших низинних рівнин з високогірними хребтами, що створює сприятливі умови для формування великих і складних річкових систем.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:18630 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (0)
|
Південна Америка розміщена по обидві сторони від
екватора, але основна частина її лежить в південній півкулі. Найширша частина
материка лежить між екватором та південним тропіком, в субтропічному і
помірному поясах лежить його звужена розчленована частина. Географічне положення між 120 пн.ш. та 560
пд.ш. зумовлює високі суми сонячної радіації майже на всій території Південної
Америки. Більша її частина отримує 120-160 ккал/см2 в рік, і тільки
південь отримує близько 80 ккал/см2. Радіаційний баланс від’ємний
тільки в зимовий період південніше 450 пд.ш. Важливим кліматотворчим фактором виступає орографія. Повітряні маси, із сторони Атлантичного океану, легко проникають аж до підніжжя гірських систем. На заході і півночі бар’єр Анд має вплив на переміщення повітряних мас що рухаються з Тихого океану та Карибського моря.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:26360 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (3)
|
В рельєфі Південної Америки
чітко виділяються рівнинно-плоскогірний платформенний передандійський Схід і
гірський андійський Захід, що відповідає
рухомому ерогенному поясу. Рельєф східної частини визначається чергуванням
виступів давнього фундаменту Гондвани та розділяючих їх синекліз. Підняття
Південноамериканської платформи представлені Гвіанським, Бразільським і
Патагонським плоскогір’ям, прогини – низовинами і рівнинами Льянос-Оріноко,
Амазонською, Бені-Маморе, Гран-Чако, Межиріччям (річок Парана і Урунвай) а
Пампою. Плоскогір’я обрамлені вузькими переривистими смугами берегових рівнин.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:12461 |
Додав: wiktor |
Дата: 04.05.2010
| Коментарі (0)
|