Головна » Статті » Теорія географії [ Додати статтю ]

У розділі матеріалів: 439
Показано матеріалів: 259-264
Сторінки: « 1 2 ... 42 43 44 45 46 ... 73 74 »

      Північна Америка багата водами. Її належить найдовша в світів річкова система – Міссісіпі з Міссурі, і найбільше нагромадження прісної води у Великих озерах. Середній річний стік рік Північної Америки – 8200 км3. Але зрошена Північна Америка нерівномірно, що зумовлено в першу чергу з кліматичними і орографічними умовами. Висота шару стоку міняється від кількох см  у Великому Басейні до 100 см в Аппалачах і до 200 см на північному заході Кордильєр. Найбільша частина води поступає в Атлантичний океан. В басейні Атлантичного океану річкова мережа зріла, густа, ріки досягають значної довжини.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:12922 | Додав: wiktor | Дата: 23.05.2010 | Коментарі (0)
  Літом західний переніс повітря послаблюється. На материк розповсюджується повітря з Мексиканської затоки, переміщується на північний схід по західній периферії Азорського антициклону. Воно приносить велику кількість вологи в центральні і східні райони. В райони Центральної Америки і Вест-Індії вторгається екваторіальний мусон, який викликає випадання рясних опадів. Тихоокеанське повітря рухається по східній периферії Гавайського антициклону на південь, вздовж західного побережжя материка і звичайно не викликає літніх опадів, за виключенням південно-східних районів Аляски, де він приходить під кутом до берега. Деколи Гавайський і Азорський антициклони зближу­ються і по північному краю гребеня з’єднуючого їх високого тиску на схід переміщується сухе тропічне повітря.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:5475 | Додав: wiktor | Дата: 14.05.2010 | Коментарі (0)
  Центральну і більшу частину Північної Америки займає докембрійська Північноамериканська (Канадська) платформа(включаюча також о. Гренландію без його північних і північно-східних окраїн), яка облямовується складчастими гірськими спорудами каледонського (північний схід країни, Гренландія, о. Ньюфаундленд, Північні Апачі), герцинського (Південні Аппалачі, хребет Уошіто і його поховане продовження, Канадський Арктичний Архіпелаг), мезозойсько-кайназойського (Кордильєри) віку. Приатлантична і Примексиканська низини в США покриті чохлом мезозойсько-кайнозойських відкладів і є плитами платформ з палеозойським (частково докембрійським) фундаментом. 
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:9032 | Додав: wiktor | Дата: 14.05.2010 | Коментарі (0)
  Для території материка характерно широке розповсюдження платформенних струк­тур сприяло формуванню великих плоскогір’їв і рівнин в центральній і східній частинах материку. На півночі і північному сході (головним чином Канаді) розташовується Лаврентійська височина (плоскогір’я). На південь від нього, переважно на території США, знаходяться Центральні рівнини. На заході вони поступово переходять в більш високі (500-1500 м) Великі рівнини, які представляють собою обширі передгір’я Кордильєр. На північ від Великих рівнин розташовується низина Макензі. Центральні рівнини облямовані зі сходу Апалачськими горами, які витягнуті з південного заходу на північний схід і продовжуються до о. Ньюфаундленд. Гірський рельєф характерний для східних частин Канадського Арктичного архіпелагу і берегових частин Гренландії; в сполученні з сприятливими кліматичними умовами він сприяє накопиченню великих льодовиків на півночі материку (більша частина Гренландії і значні території Канадського Арктичного архіпелагу).
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:10201 | Додав: wiktor | Дата: 14.05.2010 | Коментарі (0)
 
 Материк Північна Америка знаходиться і Західній півкулі. Його крайні точки: на півночі – мис Мерчісон (71о 50!), на заході – мис Принці Уельського (168о з.д.), на сході мис Сент-Чарз (55о 40!). На півдні з’єднується з Південною Америкою через Панамський перешийок. Південною точкою материка вважають мис Мар’ято (7о 12ا пн. ш).
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:10661 | Додав: wiktor | Дата: 09.05.2010 | Коментарі (1)
   На крайньому півдні, у межах помірного поясу, Анди понижені і роздроблені. Берегова Кордильєра південніше 42° пд. ш. перетворюється в тисячі гористих островів Чилійського архіпелагу. Поздовжня долина Середнього Чилі на півдні опускається, а потім зникає під водами океану. Продовженням її служить система заток і проток, що відокремлюють від материка острови Чилійського архіпелагу. Головна Кордильєра також сильно знижується. У межах Південного Чилі висота її рідко перевищує 3000 м, а на крайньому півдні не досягає і 2000 м, а  потім зникає під водами океану.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:3736 | Додав: wiktor | Дата: 09.05.2010 | Коментарі (0)
1-6 7-12 ... 247-252 253-258 259-264 265-270 271-276 ... 433-438 439-439