Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 265-270 |
Сторінки: « 1 2 ... 43 44 45 46 47 ... 73 74 » |
Андійські плоскогір'я, названі місцевим населенням Чилі й Аргентини «пунами», а Болівії —
«альтиплано», розташовані між Західною і Східною
Кордильєрами, досягають висоти 3000—4500 м. Поверхня їх захаращена грубим
уламковим матеріалом чи сипучими пісками, а східної частини покрита товщами
вулканогенних продуктів. Місцями
виділяються зниження, частково зайняті
озерами. Прикладом може служити улоговина
озера Тітікака, розташована на висоті |
Природа Анд винятково різноманітна. Це пояснюється
насамперед їхньою величезною довжиною з
півночі на південь. У залежності від положення в тім чи іншому кліматичному поясі і від розходжень в орографії і структурі Анди підрозділяються на регіони, кожний з яких має свої
особливості рельєфу, клімату і висотної поясності.
Виділяють Карибські Анди,
Північні Анди, що лежать в екваторіальному і субекваторіальному поясах, Центральні Анди тропічного пояса, субтропічні
Чілійсько-Аргентинські Анди і Південні Анди, що лежать у межах
помірного пояса. Особливо
розглядається
острівна область — Вогненна Земля.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:6489 |
Додав: wiktor |
Дата: 09.05.2010
| Коментарі (0)
|
На багато кілометрів простягається одноманітне плато, покрите твердими травами і колючими чагарниками, майже позбавлене води і порівняно рідко населене. На сході воно закінчується
високими уступами берега, що обривається
до холодного бурхливого океану. Патагонське плато складено і молодими горизонтально залягаючими
осадовими відкладами і покривами темноколірних базальтових лав. Під цими породами схований розташований
близько до поверхні древній фундамент. На півночі він виступає на поверхню, утворюючи височину, що прорізана
глибокими каньйонами. У південній частині переважають
вулканічні чи пластові східчасті плато, розсічені широкими коритоподібними
балками, іноді сухими, іноді з незначними
водотоками.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:5897 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (0)
|
Південну
частину меридіонального прогину між Андами і Бразильським нагір'ям займає Пампа. Вона з трьох сторін оточує естуарій Ла-Плати, а на сході і південно-сході
виходить до берегів Атлантичного океану. На заході на значному протязі її
границею служать підняття Прекордильєр. Це плоска чи горбкувата рівнина, що займає північний схід Аргентини і весь Уругвай. На північному сході і на півдні її на поверхню виступають ділянки древніх кристалічних порід, що утворюють горбисті височини і невисокі гори. Пампа лежить у субтропічному поясі і велику частину року є під впливом повітряних течій з боку Атлантичного океану.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:3293 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (0)
|
Між плоскими низинними рівнинами
басейнів Амазонки і Парани на півночі і заході й Атлантичному океані на сході приблизно на 5 млн. км2 простирається територія з різноманітним піднесеним
і розчленованим рельєфом. Це Бразильське нагір'я (чи плоскогір'я — по іншій
термінології), більшою своєю частиною вхідне в
межі країни, від якої воно одержало свою
назву. Тривалий вплив ерозійних процесів і недавні тектонічні рухи створили в межах нагір'я велика розмаїтість рельєфу, у якому сполучаються ділянки кристалічних плоскогір'їв з острівними височинами, складеними осадовими породами, вулканічними плато і глибовими хребтами, що утворилися в результаті кайнозойских розламів і підняттів.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:7182 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (0)
|
Від узбережжя Атлантичного океану й Орінокської низовини убік Гвіанського нагір'я поверхня підвищується поступово, широкими ступінями. Прилягаюча до океану заболочена низовина
переходить у рівне, що плавно піднімається плоскогір'я, складене
кристалічними породами і складає основу північно-східного Гвіанського виступу древнього щита Південної Америки. У центральній частині Гвіанське нагір'я досягає найбільшої висоти і розчленованості. Окремі масиви, покриті на поверхні товщами різнобарвних пісковиків і кварцитів протерозойського чохла, що залягають поверх кристалічних порід, перевищують
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:5264 |
Додав: wiktor |
Дата: 06.05.2010
| Коментарі (0)
|