Останнім часом залізниці відчувають гостру конкуренцію з боку автомобільного транспорту не тільки у пасажирських, а й у вантажних перевезеннях. Автопарк країн регіону налічує понад 5 млн пасажирських і 3,6 млн вантажних автомобілів. Великі міста з'єднані між собою асфальтованими магістралями, але більшість доріг не мають твердого покриття й у період дощів стають непрохідними. Значну роль автотранспорт відіграє в Бутані та на Мальдівах, де немає залізниць, а в Непалі їх побудовано всього 100 км.

Туристичною перлиною регіону є Індія з її різноманітною тропічною природою, строкатим етноконфесійним складом населення, великою кількістю міст зунікальними історико-культурними пам'ятками різних епох (Нью-Делі, Мумбай, Колката, Ченнай, священний для індуїстів Бенарес на р. Ганг, місто Аграіз всесвітньо відомим дивом архітектури XVII ст. — Мавзолеєм Тадж-Махал). У Гімалаях чимало гірських курортів.

       

Територія регіону здебільшого підвищена. Гірські масиви та плоскогір'я займають 3/4 її. Найбільші гірські ділянки оточують схід (Чукотське і Коряцьке нагір'я, Середньосибірське плоскогір'я, Сіхоте-Алінь, Верхоянський хребет та ін.) і південь регіону (Тянь-Шань, Памір, Алтай, плоскогір'я Казахський дрібносопковик). Найвисокогірнішим масивом регіону є Памір (найвища точка — пік Комунізму, 7495 м), що становить собою епіплатформні гори кайнозойської складчастості Альпійсько-гімалайського геосинклінального поясу. Найбільшою орографічною одиницею Східного Сибіру є Середньосибірське плоскогір'я, для якого характерне чергування широких плато і кряжів (Єнісейський кряж, Вілюйське плато, найбільше за висотою (1701 м) плато Путорана). Багато територій перебувають у стані вічної мерзлоти. У горах Середньої Азії зареєстровано понад 7000 льодовиків загальною площею майже 20 тис. км². Характерна висока сейсмічність, яка іноді досягає 8-9 балів.

 Чисельність населення. У регіоні проживає 86,8 млн осіб: максимальна кількість — в азіатській частині Росії (31,7 млн), мінімальна — у Киргизстані (4,6 млн).

Демографічні особливості. Мусульманська частина регіону й азіатська частина Росії дуже відрізняються за демографічними показниками. Для азіатської частини Росії демографічна ситуація малосприятлива внаслідок низького природного приросту і значної міграції населення. Протягом останніх років ця тенденція дещо змінилася у зв'язку з прибуттям населення, переважно молоді, в райони середньої та нижньої Обі для освоєння нафтових і газових родовищ. У Середній Азії традиційно природний приріст населення досить високий (у межах 15-30 %о).

Статево-віковий склад населення характеризується такими показниками: дітей до 14 років — 36 %, осіб віком 15—64 роки — 58 %, осіб старшого віку — 6 %.

 Однією з особливостей промисловості країн регіону є переважання сировинної орієнтації порівняно з галузями обробної промисловості.

Гірничовидобувна промисловість. Посідає помітне місце в економіці регіону. Тут видобувають багато різноманітних рудних і нерудних копалин: залізну руду, мідь, нікель, поліметали, вольфрам, молібден, олово, кобальт, азбест, тальк (Росія і Казахстан). Узбекистан і Туркменістан останнім часом значну увагу приділяють нафтогазовидобуванню з орієнтацією на експорт.

Паливно-енергетичний комплекс. Активно розвивається у Західному Сибіру (нафта й газ), Кузбасі (вугілля), Кансько-Ачинському паливно-енергетичному комплексі (КАПЕК) (буре вугілля). Теплові електростанції є основою електроенергетики регіону. Каскади ГЕС побудовано на Єнісеї, Ангарі, Лені, Вахші, Чирчику: Саяно-Шушенська (6,4 млн кВт), Красноярська (6 млн кВт), Іркутська, Братська (по 4,5 млн кВт), Усть-Ілімська (4,3 млн кВт), Нурекська (2,7 млн кВт). Певні перспективи має освоєння енергетичних ресурсів океану. Особливо сприятливі передумови для будівництва припливно-відпливних гідроелектростанцій у затоці Шеліхова і в Пензенській губі (північна частина Охотського моря), де висота припливної хвилі сягає 13 м. Тут планується спорудження потужних ПЕС, а натепер діє ПЕС «Північне Сяйво». На Камчатці можливе промислове освоєння геотермальних ресурсів, діє Паужетська ГеоТЕС.

Складні агрокліматичні умови більшої частини регіону зумовили осередковий розвиток сільського господарства в найбільш сприятливих для цього районах: на півдні Сибіру, на сході, півдні та півночі Казахстану, в оазисах та родючих долинах Середньої Азії.

Рослинництво. Землеробство в азіатській частині Росії має осередковий характер на півдні, особливо у Західному Сибіру (Барабинський і Кулундинський степи). Західний Сибір є одним із найважливіших районів зернового землеробства. Основна культура — яра пшениця, на яку припадає 52 % площі зернових. Високоякісні сорти пшениці, особливо твердих сортів (20—24 % білка), вирощують господарства Кулундинського степу. У зоні різнотравно-злакових степів із чорноземами й темно-каштановими ґрунтами (Казахстан) вирощують яру пшеницю сильних сортів із найкращими хлібопекарськими якостями. На півдні Далекого Сходу Росії (Амурська область. Приморський край) сіють рис, чому сприяє мусонний тип клімату. У значних обсягах його вирощують і на зрошувальних землях країн Середньої Азії. На Далекому Сході Росії успішно культивують сою. Вирощують тут і жито, ячмінь, овес, гречку, просо.