Фізична географія материків та океанів - Теорія географії - Каталог статей

Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів

У категорії матеріалів: 88
Показано матеріалів: 19-24

Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 14 15 »

Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам

Клімат Центральної рівнини континентальний і сухий, сухість зростає до заходу. Особливо мало вологи випадає на берегах озера Ейр, де є райони з річними сумами опадів не більш 120 мм і сухим періодом, що продовжується більш 250 днів у році. Це саме сухе місце в Австралії. До сходу і півдня кількість опадів збільшується до 500 мм і період посухи скорочується до 200 днів. На півночі опади випадають улітку, на півдні дощі звичайно йдуть навесні і восени.

Розходження в температурі між північчю і півднем узимку виражені сильніше, ніж улітку. Узимку на півночі буває +18, + 20°С, на півдні +8, + 10°С, улітку середня температура всюди дорівнює приблизно +28, +29°С. При цьому протягом усього року бувають різкі стрибки температури.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:4445 | Додав: wiktor | Дата: 31.05.2010 | Коментарі (0)

Регіони Австралії: Схід

Схід Австралії гористий. Гори середньої висоти простягаються уздовж узбережжя, повторюючи його обрису, від південно-сходу півострова Кейп-Йорк до Бассової протоки. Цей складчастий пояс, що почав формуватися в палеозої і зазнав руху в мезокайнозої, складається з декількох частин, що відрізняються за геологічною будовою і рельєфом. Простираючись в межах субекваторіального і тропічного поясів, північна частина гір Східної Австралії характеризується дуже жарким і вологим (особливо в літню пору) кліматом і може бути виділена в окремий регіон. Осьова його частина — Великий Вододільний хребет - являє собою верхньопалеозойську складчасту систему, вирівняну і підняту у вигляді асиметричного зводу в неогені. Розлами й ерозійні балки розчленовують хребет на окремі масиви. Крім зібраних у складки осадових порід, у будові гір велику роль відіграють вулканогенні породи різного віку, особливо базальти. На півночі гори складені гранітами, сланцями і базальтами, що містять запаси олов'яних руд.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:2234 | Додав: wiktor | Дата: 30.05.2010 | Коментарі (0)

Регіони Австралії: північна Австралія

По особливостях просторової диференціації природи Австралія близька до південного субконтиненту Африки. Перевага рівнинно-платформного рельєфу обумовлює велику роль зонально-кліматичних умов у формуванні природних розходжень. З іншого боку, асиметрія рельєфу, існування гірського бар'єра на сході і південно-сході материка створюють великі контрасти в кліматі і рельєфі між більшої західною і меншою східною частинами материка. У цілому в Австралії спостерігається зміна природних умов зі сходу і півночі до центральних і західних частин материка. У її межах виділяються регіони: рівнинна жарка, з літніми опадами Північна Австралія; більш рівномірно зволожена гірська Східна Австралія; гірничо-рівнинний сухий субтропічний Південно-Схід; Центральна рівнина; субтропічний Південно-Захід і тропічні плоскогір'я і гори Західної Австралії.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:3894 | Додав: wiktor | Дата: 30.05.2010 | Коментарі (2)

Австралія: Ґрунти і рослинність

Формування тропічної флори Австралії почалося в крейдовому періоді і продовжувалося на початку кайнозою, коли Австралія мала сухопутні зв'язки з іншими ділянками суші. До кінця мезозою Австралія була з'єднана з Південною Америкою, Південною Африкою й Антарктидою; зв'язок з островами на сході і півночі, а через них і з Азією існував ще в неогені. Цим пояснюється деяка флористична спільність Австралії з іншими материками південної півкулі, а також з Азією й островами Океанії. Але із середини кайнозою Австралія виявилася ізольованої від інших материків, і в складі її флори переважають елементи, що не зустрічаються в інших частинах світла. З іншого боку, у флорі Австралії відсутні багато сімейств, широко розповсюджені на інших материках. Цікаво також, що у флорі материка немає жодної їстивної рослини, придатної для вирощування, тому корінне населення Австралії не знало землеробства.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:12552 | Додав: wiktor | Дата: 30.05.2010 | Коментарі (2)

Австралія: внутрішні води

Особливості стоку в Австралії і на близьких до неї островах добре ілюструють наступні цифри: обсяг стоку рік Австралії, Тасманії, Нової Гвінеї і Нової Зеландії дорівнює 1600 км³, шар стоку—184 мм, тобто дещо більше, ніж в Африці. А обсяг стоку однієї Австралії складає всего 350 км³, і товщина шару стоку всього 46 мм, тобто в кілька разів менше, ніж на всіх інших материках. Це пов'язано з тим, що велика частина материка на противагу островам одержує мало опадів і в його межах немає високих гір і льодовиків.

До області внутрішнього стоку відноситься 60% поверхні Австралії. Приблизно 10% території має стік у Тихий океан, інша частина належить басейну Індійського океану. Головним вододілом материка є Великий Вододільний хребет, зі схилів якого стікають найбільші і повноводні ріки.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:11968 | Додав: wiktor | Дата: 30.05.2010 | Коментарі (0)

Австралія: тваринний світ

Фауна Австралії є яскравим компонентом її природи, хоча і не відрізняється багатством видів. Особливо бідна фауна островів. Причина цього в тім, що материк і острови вже давно виявилися відділеними від інших ділянок суші і фауна їх розвивалася ізольовано. З іншого боку, у фауні Австралії є елементи, спільні чи родинні з деякими представниками фауни Південної Америки, Антарктики і Південної Азії.

Поряд з рисами подібності у фауні Австралії й островів Тихого океану є великі розходження, що дають підставу для виділення підобластей: Австралійської, що включає материк і Тасманію, Новогвінейської, Новозеландської і Полінезійської.