Судан. Назва «Судан» часто відносять до фізико-географічного регіону, що лежить на півдня від Сахари і витягнутому, від Атлантичного океану до Ефіопського нагір'я. Його південна границя, як і границя із Сахарою, визначається кліматом і виражена нечітко. Вона проходить по північних схилах височин Гвінеї і Камеруну, потім по вододілі басейну озера Чад і лівих приток Нілу, з одного боку, і правих приток Конго — з іншої.

Рельєф Судану одноманітний і мало відрізняється від рельєфу сусідніх частин Африки. Головна особливість будови — чергування плоских великих улоговин, покритих могутніми товщами осадових відкладів, і розділяючих їх кристалічних масивів. Улоговини Судану, що звичайно лежать на висоті не більш 400 м, відділені підняттями, що іноді перевищують 2000 м.

На крайньому заході, біля Атлантичного океану, лежить акумулятивна низинна рівнина, що включає значну частину басейнів рік Сенегалу і Гамбії. З південно-сходу її замикають схили Північно-Гвінейської височини, що у масиві Фута-Джаллон досягає висоти 1537 м. Північніше цієї північніше розташоване Західно-Суданське плато. Кристалічний фундамент платформи в межах плато схований під могутніми товщами пісковиків. Річкові долини розчленовують їх на ізольовані столові височини. На сході плато ерозійними уступами обривається до великої улоговини середнього Нігеру, у межах якої величезна ріка меандрує і розгалужується на рукави. Серед цієї місцевості піднімаються окремі  пагорби чи столові височини, на яких звичайно розташовуються селища. Під час розливів Нігеру місцевість покривається водою і тільки ці піднесені ділянки не затопляються. На півночі улоговини Нігеру чітко виражений дюнний рельєф, закріплений рідкою рослинністю.

Зі сходу улоговина  Нігеру обмежена  масивами  і  підняттям  з   кристалічних   порід до  2000  м.   На  сході  воно  обривається  до  улоговини  озера Чад,  частково  зайнятої  мілководним  озером, що   змінює   свої межі в залежності від опадів. Найнижча частина улоговини — западина    Боделе — лежить    нижче   200   м.    Очевидно, у   минулому   ця  западина  була   озером.   Про   це  свідчить система сухих рукавів, що направляються до неї зі сторони сусідніх плато.

З півдня улоговина озера Чад обмежена відрогами масивом Камерун, зі сходу — кристалічним плато Дарфур, найбільша вершина якого Марра  перевищує 3000 м.

Східний   край   Дарфура   обмежує   саму   східну улоговину Суданського регіону — Верхньонільску.  Зі сходу  до неї  підступають  круті  схили Ефіопського  нагір'я,  з  півдня - гори  Східної  Африки.  Вододільна  височина,  розділяюча  басейни  озера  Чад  і  Білого  Нілу,   являє собою  плато  висотою  500—700   м   з   окремими   останцевими горами,   складеними   найбільш   твердими   породами.   Поверхня улоговини Білого Нілу  плоска  і заболочена,  русла рік врізані дуже слабо.

Температурні умови в межах Судану змінюються порівняно мало, і характер ґрунтів і рослинності залежить у першу чергу від кількості опадів і розподілу їх протягом року. Перехід від пустельних умов Сахари до саван відбувається з появою постійного сезону дощів. У північної границі Судану цей вологий літній сезон продовжується не більш двох місяців, річна сума опадів не перевищує 300 мм. У південної границі тривалість вологого періоду збільшується майже до 10 місяців і річна кількість опадів зростає до 2000 мм на заході і 1000 мм на сході. Опади випадають у літні місяці, коли дує південно-західний екваторіальний мусон. У період дощів повітря вологе але жарке, люди страждають від постійного поту. Під час посушливого зимового періоду з боку Сахари дує горячий і сухий харматтан. Під його впливом випаровується величезна кількість вологи, багато рослин висихають і утрачають листя.

У жодному місяці середня температура в Судану не опускається нижче 20°С. Найбільш висока температура спостерігається в періоди, перехідні між сухим і вологим сезонами. В околицях озера Чад і в межиріччя Білого і Голубого Нілу середня температура в квітні і травні +30, +45°С, а середній максимум перевищує +40°С. У ці перехідні періоди погода звичайно нестійка, часто бувають бурі і грози.

Східна і західна частини Судану зрошуються великими ріками і мають стік в океан. Центральний Судан являє собою область внутрішнього стоку озера Чад. У Західному Судані головна ріка - це середній. При розливах середньогї течії Нігеру і його приток під час дощового періоду зрошуються величезні площі, що створює сприятливі умови для землеробства. Велике значення для Західного Судану мають ріки Сенегал і Гамбія, що стікають з масиву Фута-Джаллон.

Сама велика ріка, що впадає в озеро Чад,— Шарі - тече з півдня, де випадає багато опадів. Після періоду дощів Шарі і її течії розливаються, збільшуючи розміри озера Чад. Цей мілководний басейн із глибинами в кілька метрів у періоди найбільшої водності змінює свої розміри й обриси в залежності від випадання опадів не тільки протягом року, але і щорічно причому в досить значних межах. Берега озера низинні і на великих ділянках заболочені. Незважаючи на відсутність поверхневого стоку, води майже не засолені. Пояснити це можна тільки існуванням підземного стоку, спрямованого, очевидно, у западину Боделе, дно якої розташовано значно нижче рівня озера Чад, чи на південь, убік розлому, що перетинає басейн нижнього Нігеру. Можливо, у минулому западина Боделе входила в межі озера.

Між Сахарою і саванами Судану існує більш-менш широка перехідна смуга, де переважає сильно розріджена рослинність, що складається зі злаків, акацій і пальми дум. Араби називають її Сахель. У перекладі на російську мову це значить «берег» чи «край» (край пустелі).

Більш   південна   грунтово-рослинна   зона   Судану   так   і називається суданська. Для її природних умов характерна  багата  злакова  савана  і  паркові ліси  уздовж  річкових долин, що складаються з дерев, як вічнозелених, так і листопадних  на   посушливий   період.   Це   пальми,  дерево   карите, чи масляне дерево, дерево кола, сейба.

Великі території в межах Судану, займають болота що виникають в період дощів. Більше всього їх по берегах озера Чад і в улоговині Білого Нілу. По берегах озера Чад розстеляються зарості очеретів і папірусу, під час вологого періоду частково затоплювані водою. У цих болотистих заростях і у водах самого озера зберігся багатий тваринний світ. По берегах озера водяться слони і носороги, дуже багато бегемотів, живуть карликові антилопи. Винятково різноманітні різні птахи.

Ще більш своєрідні болотисті зарості в улоговині Білого Нілу. Там болотна рослинність разом із залишками коренів утворює могутній шар товщиною до 3 м. Цей шар убирає воду, як губка, а потім поступово віддає її на стік і випаровування. Відмерлі рослини утворюють на поверхні води плавучі острови, що часто перешкоджають судноплавству. Ріки повільно течуть між заростями очерету, папірусу й осок висотою до 3—4 м. Корінні береги рік у рельєфі зовсім не виражені, і перехід до них відчувається тільки по зміні рослинного покриву, що поступово переходить у типову савану. .

Відомо,   що   різні   різновиди тропічних     ґрунтів     Судану — червоні,     червоно-коричневі, червоно-бурі й особливо чорні тропічні ґрунти сезонного ґрунтового   зволоження   найбільш   сприятливі   для   землеробства  в   межах   внутрітропічного  простору.