09:36 Суперконтинент майбутнього сформується на Північному полюсі | |
 Через 50-200 млн років всі нинішні континенти зберуться в єдиний масив в районі Північного полюса.До такого висновку прийшли Росс Мітчелл з Єльського університету (США) і його колеги, які побудували нову модель руху континентів. Останній на сьогодні суперконтинент сформувався 300 млн років тому. Він називався Пангея і розташовувався на екваторі з центром в районі сучасної Західної Африки. Аналіз геології гірських ланцюгів планети дозволяє припустити, що наступний суперконтинент ляже або на тому ж місці, закривши Атлантичний океан, або на іншому боці земної кулі - в середині сучасного Тихого океану. Група пана Мітчелла висунула іншу гіпотезу. Дослідники проаналізували магнетизм древніх порід (в розплавлених породах атоми заліза шикуються відповідно до напрямку магнітного поля і в отверділій породі залишаються в тому ж положенні), щоб встановити, в яких місцях планети вони встигли побувати за своє довге життя, і заново виміряли швидкість, з якою мантія переміщує пливучі по ній континенти. Звідси і висновок про те, що серце наступного суперконтиненту, охрещеного Амазо (Америка + Євразія), буде розташовуватися приблизно на 90 ° північніше центру Пангеї, тобто в Арктиці. Відповідно до цієї точки зору, спочатку об'єднаються дві Америки (Карибське море при цьому зникне), які потім у міру руху на північ зіткнуться з Євразією і знищать Північний Льодовитий океан. Австралія прилипне до цього масиву десь в районі Індії. Доля Антарктиди залишається неясною. П-н Мітчелл і його колеги бачать в цьому закономірність. В їх моделі Пангея утворилася приблизно в 88 ° від попереднього суперконтиненту - Родинії (існувала близько мільярда років тому), а та в свій час - в 87 ° від Нуни, що виникла приблизно 1,8-2 млрд років тому. П-н Мітчелл і його колеги не вважають ці кути збігом. Коли суперконтинент розколюється, тріщини проходять як раз приблизно в 90 ° від його центру, і цими краями нові континенти з часом прилипають один до одного. Саме в цих районах щільна кора океанів підходить під більш легку континентальну кору, викликаючи низхідний потік підлягаючої мантії, який в свою чергу притягує пливучі шматки кори один до одного, подібно воді, що падає в прірву. Свій варіант моделі руху континентів дослідники називають ортоверсивним - на відміну від інтроверсивного, який поміщає всі Пангеї на одному місці, і екстраверсивного, який бачить суперконтинент то на одному, то на іншому боці земної кулі, але завжди на екваторі. Ортоверсія допомагає прояснити загадку, яка давно турбує геологів. Відомо, що в минулому на Землі були суперконтиненти, що володіли різною конфігурацією. Але фахівці не знають, що саме змушувало їх формуватися - закономірність чи випадок, зазначає Пітер Кавуд з Університету Сент-Ендрюс (Великобританія). Два відео, які розповідають про нове збирання континентів: Результати дослідження опубліковані в журналі Nature. Підготовлено за матеріалами Nature News і ScienceNOW. Джерело: http://science.compulenta.ru | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
