20:31 Занадто швидке зниження народжуваності в Китаї загрожує катастрофічним старінням населення | |
 Сім'я
з однією дитиною - такий лозунг був висунутий комуністичною владою
Китаю 30 років тому. Одним з результатів цієї політики стало те, що
молоді люди, які виросли у малодітних сім'ях, часто не хочуть мати
більше однієї дитини навіть тоді, коли це дозволено. Знімок YANN LAYMA /
GETTY з обговорюваної статті в ScienceПолітика зниження народжуваності, що проводиться в Китаї з 1970-х років і різко посилилися, в 1980-і роки, призвела до радикальних змін вікової структури всього населення країни. Частка дітей та молоді неухильно падає, а частка людей похилого віку зростає. Через 20 років населення країни буде представлено в основному тими, кому за 55. Ситуацію, що склалася обговорила з китайськими демографами Мара Хвістендаль (Mara Hvistendahl), журналістка з Нідерландів, автор готується до друку книги «Неприродний відбір» (про порушення співвідношення чисельності підлог в азіатських країнах). Результати обговорення підсумовані в статті, опублікованій нещодавно в журналі Science. На початку 1970-х років, коли Китай тільки почав одужувати після потрясінь, породжених «культурною революцією» (див. також: Cultural Revolution), комуністичні правителі країни серйозно занепокоїлися стрімким зростанням народонаселення. Ще були свіжі спогади про найсильнішого голод 1959-1961 років (див.: Reproductive consequences of China's Great Famine). До того ж тривога китайських керівників підігрівалася роботами міжнародного колективу вчених, членів так званого «Римського клубу» (Club of Rome). У їх підсумковій доповіді «Межі зростання» (1972) чимало уваги було приділено небезпеки гострого браку продовольства в разі триваючого швидкого збільшення чисельності людей, насамперед у небагатих країнах, що розвиваються. Керівництвом партії і урядом Китаю була розгорнута масивна пропаганда, спрямована на обмеження зростання народонаселення. Гасло тих днів - «пізніше, довше, менше» - трактувався як заклик «пізніше одружуватися (виходити заміж)», «довше вичікувати з рішенням завести другу дитину після народження першого», і просто «мати менше дітей». Результати пропагандистської компанії виявилися вражаючими. Якщо в 1970 році коефіцієнт фертильності (або «показник загальної народжуваності»), тобто середня кількість дітей, що припадають на одну жінку, становив 5,5, то до 1979 року він знизився до 2,7. Зараз китайські демографи називають цей час «золотим віком» у політиці обмеження народжуваності. Без особливо жорстких заходів примусу вдалося дійсно радикально скоротити народжуваність. При цьому вікова структура популяції і співвідношення статей спочатку не зазнали помітних змін. Однак тоді в країні не було кваліфікованих демографів (деякі стали жертвами «культурної революції») і, відповідно, не було кому вказати на неминучі в майбутньому наслідки процесів, що спостерігаються і застерегти від подальшого посилювання заходів по скороченню народжуваності. Радниками уряду стали люди з технічною освітою, не дуже обізнані в демографії. Таким, зокрема, був і Сун Цзянь (Song Jian), спеціаліст по ракетах, отримав військове технічну освіту в СРСР. Пізніше, зблизившись в Європі з нідерландським вченим Гірт Ян Ольсдером (Geert Jan Olsder), відомим своїми роботами з теорії ігор, Сун Цзянь повірив в те, що тільки перехід до сім'ї з однією дитиною може допомогти призупинити занадто швидке зростання народонаселення. Ці погляди він виклав в рекомендаціях уряду, яке прийняло дуже жорсткі заходи з обмеження народжуваності. Політика ця активно підтримувалася Ден Сяопіном, фактичним керівником країни у той час. Міра вважалася тимчасовою: заборона на більше число дітей треба було витримувати протягом 20-40 років. Наслідки нової кампанії виявилися важкими. Центральне уряд виділяв певні квоти провінціям на допустиму кількість народжень. Частину витрат з регулювання народжуваності лягала на місцеву владу, була створена ціла армія чиновників, покликаних стежити за виконанням політики партії. Жінок нерідко змушували робити аборти, а чоловіків стерилізували, причому часом без їх згоди. Батьків, які порушили заборону, обкладали величезними штрафами. Серед селян зростало невдоволення. Все частіше зустрічалися випадки інфантіціда - вбивства новонароджених, причому в основному дівчаток. Бажання мати сина, а не дочка, загалом, зрозуміло. Адже виросла дочка вийде заміж і піде в іншу сім'ю, а допомогти старим батькам буде нікому. Коли широко поширилися методи ультразвукового обстеження плоду, що розвивається і з'явилася можливість визначити стать майбутньої дитини, практика інфантіціда дівчаток змінилася практикою вибіркових абортів. Зараз на кожні 100 дівчаток народжується 119 хлопчиків і диспропорція ця, мабуть, збережеться, а може, навіть посилиться. Згідно демографічним прогнозом на 2030 рік, чоловіків у країні буде на 30 мільйонів більше, ніж жінок, що може бути однією з важливих причин соціальної нестабільності. У відповідь на невдоволення населення керівництво країни кілька пом'якшило, давши подружнім парам дозвіл завести другу дитину. Більше прав було дано і місцевій владі. До кінця 1990-х років у Китаї вже сформувалося співтовариство кваліфікованих демографів, багато з яких здобули освіту за кордоном. Все більше людей стало розуміти складність складається демографічної ситуації і обговорювати публічно проблеми, з якими скоро неминуче зіткнеться суспільство. При цьому в цілому тоді зберігалася видимість благополуччя: країна була забезпечена достатньою кількістю молодої робочої сили - поколінням, які народилися під час «бебі-буму» 1960-х років.  Вікова
піраміда (співвідношення чисельності різних вікових груп) населення
Китаю на 2009 рік. Зліва - жінки, праворуч - чоловіки. За даними
Demographics of the People \ & \ # 39 \; s Republic of China,
wikipedia.org
Вікова піраміда
(співвідношення чисельності різних вікових груп) населення Китаю на 2009
рік. Зліва - жінки, праворуч - чоловіки. Низька чисельність дітей до
10-15 років - наслідки політики, яка обмежує народжуваність. Зверніть
увагу, що чисельність дівчаток і молодих жінок істотно менше чисельності
хлопчиків і молодих чоловіків. Подібне порушення у співвідношенні
статей - результат переважання абортів у разі, якщо згідно обстеження
УЗД очікується дівчинка, а в більш ранні роки - убивства (інфантіціда)
новонароджених дівчаток. За даними Demographics of the People's Republic
of China, wikipedia.orgОднак прогноз на найближче десятиліття невтішний. У період з 2010-го по 2020 рік число китайців у віці від 20 до 24 років знизиться на 45% - з 125 до 68 мільйонів. У Японії, США, країнах Західної роботи щосили говорять про кризу пенсійний системи: завдяки поліпшенню медичного обслуговування зросла середня тривалість життя, а отже, і частка в популяції людей похилого віку, а молоді через зниження народжуваності зовсім небагато. У Китаї ситуація буде куди серйозніше - перехід до іншої демографічної структурі відбувається дуже швидко, а можливостей економіки з підтримання непрацюючого населення істотно менше. Хоча в Китаї існує величезна за кількістю зайнятих працівників служба контролю за зростанням народонаселення, офіційна статистика часом погано відображає реальність. Зараз в країні склалася неформальна група демографів, проводить власні дослідження і прагне звернути увагу влади на прийдешнє старіння населення і вже порушене співвідношення статей. Учасники цієї групи відзначають, зокрема, що зниження коефіцієнта фертильності в Китаї з 5,5 в 1970 році до 2,3 у 1990-му (за даними Світового банку) відбувалося на тлі зниження цього показника і в інших країнах, що розвиваються, хоча там зовсім не було примушують заходів з обмеження народжуваності. За даними Світового банку за той же період (з 1970-го по 1990 рік) в Таїланді коефіцієнт фертильності впав з 5,6 до 2,1, а в Бразилії з 5,0 до 2,8. Коли китайські керівники говорять про те, що завдяки вжитим заходам контролю за народжуваністю в країні за 30 років не народилося 400 мільйонів чоловік, то явно дають сильно завищену оцінку, оскільки передбачає дотримання народжуваності на рівні 1970 року. Насправді це не більше 100 мільйонів чоловік.  Демографи, не погоджуються з висновками влади, закликають дозволити сім'ям хоча б у деяких районах мати двох дітей, а не одного. Проведене цією групою дослідження показало, що навіть у тих випадках, коли сім'ям дозволялося мати більше однієї дитини, 55% матерів (у вибірці їх було більше 18,5 тисяч) сказали, що найкращим варіант - це одна дитина, а середній показник оптимального числа дітей в сім'ї - 1,46. Діти, які виросли у малодітних сім'ях, ставши дорослими, зовсім не схильні мати багато дітей. До того ж середній клас в країні середній клас стурбований хорошою освітою своїх дітей, а коштів на таку освіту вистачить тільки на одну дитину. Влада поки не реагують на заклики демографів, але багато хто впевнений, що повільне зміна позиції все ж скоро піде. Джерело: Mara Hvistendahl. Has China outgrown the one-child policy? / / Science. 2010. V. 329. P. 1458-1461. Використано матеріали: http://elementy.ru Джерело: | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
