Тибетське нагір'я, що займає площу в 199429 кв.км., розташоване в Південній Азії, на північ від Гімалаїв. Середня висота плато - 4877 м, проте це не рівнина, оскільки на території плато є і гори. З півночі воно обмежене хребтом Куньлунь, за яким лежать степи Середньої Азії.

Шість найбільших рік Південно-Східної Азії та Індостану зароджуються на цьому  нагір'ї. Інд бере свій початок на північних схилах Гімалаїв і тече на північний захід, поки не знайде проходу між Каракорумом та Західними Гімалаями, щоб рушити на південь, до Аравійського моря. Трохи на схід від витоків Інду знаходяться витоки Брахмапутри. Вона тече в інший бік - на схід, поки не знайде проходу в східній частині Гімалаїв, повертаючи потім на південний захід, щоб злитися з священним Гангом на шляху в Бенгальську затоку. У східній частині цього плато в розташованих майже паралельно гірських долинах беруть початок чотири інші річки: Салуйн і Меконг течуть на південь через Бірму і Таїланд відповідно, тим часом як Янцзи (Чанцзян) та Жовта Ріка (Хуанхе) течуть на схід по Китаю, до Східно -Китайського і Жовтого морів. У своїх верхів'ях всі ці річки швидко несуться бурхливими потоками, особливо навесні, коли їх рясно підживлює розтанувший в горах сніг. Але на просторих рівнинах Тибету вони неквапливо й велично течуть по широких долинах, хоча це як і раніше потужні річки, що створюють чимало проблем для місцевих жителів і шляхів сполучення.

Хоча землі нагір'я безплідні, але види тут настільки величні і дихають такою особливою, суворою красою, що у мандрівника захоплює дух не тільки від висоти. Вкриті вічними снігами вершини обрамляють величезні рівні долини, повітря кришталево чисте і свіже, ні серпанок, ні смог не заважають погляду. Взимку все тут покривається снігом, темніють лише смуги річок, дуже швидких, щоб замерзнути, і схили гір, дуже круті, щоб на них втримався сніг. Коротка весна і літо відзначені раптовою появою буйної зелені, прикрашеної плямами квітів, які поспішають скористатися недовгим сонцем і теплом, щоб дати насіння до настання суворої зими. Населення Тибету теж прагне якомога краще використати цей час, оскільки мало що можна зробити взимку. Кіз, яків і іншу худобу треба вигнати на пасовища, щоб вони підживилися свіжою зеленню і дали потомство, а ще потрібно зробити необхідні для дому і господарства закупівлію до того як сніг знову закриє перевали. Багато хто з тибетців до цих пір залишаються кочівниками: живуть в пошитих з шкур юртах, влітку переходячи з місця на місце всією родиною.

Релігія відіграє велику роль в житті Тибету; релігійний лідер - Далай-лама - є і королем і політичним лідером. Для тибетського хлопчика стати буддійською ченцем і надіти характерне вбрання шафранового кольору - найбільша честь. Священики та монахи зі своїми атрибутами - звичайне видовище і в містах, і в глушині. Західні мандрівники з задоволенням спостерігають просте сільське життя тибетців, але мало хто з них погодилися би залишитися тут і терпіти побмеження, пов'язані з суворим кліматом і природою.