Природні умови регіону дуже різноманітні. У рельєфі Східної Африки переважають гори і плоскогір'я, тому її разом з Південною Африкою називають «Високою Африкою», на відміну від інших трьох регіонів — «Низької Африки». Велику частину території займає Східноафриканське плоскогір'я, складене докембрійськими кристалічними, палеозойськими та мезозойськими континентальними відкладами. Велетенські тектонічні розломи і рифти утворилися в кайнозої.

Система рифтів простягається майже на 2500 км від Червоного моря та Рифтової долини Ефіопії й далі дугою аж до нижньої течії річки Замбезі. В регіоні наявне складне поєднання піднятих цокольних рівнин, глибоких і вузьких скидових западин, обмежених уступами брилових гір, лавових плато та ізольованих вулканічних конусів. Тут знаходяться найвищі вершини континенту: Кіліманджаро (5895 м), Кенія (5199 м), масив Рувензорі (5109 м). Вздовж узбережжя простягаються смуги приморських низовин. Вулканічна активність і тектонічні рухи у Східній Африці тривають і понині. У багатьох районах, особливо у північній частині регіону, часто бувають землетруси, виверження вулканів, з'являються навіть нові вулканічні конуси.

Центральна Африка, займаючи центральне положення на материку, межує з усіма іншими африканськими регіонами: Північною, Західною, Східною й Південною Африкою.

Країни регіону звільнилися від колоніальної залежності у 1950—1974 рр. Демократична Республіка Конго (ДРК) була володінням Бельгії, Екваторіальна Гвінея — Іспанії, Сан-Томе і Принсіпі — Португалії, інші країни — колоніями Франції, майже всі належали до колишньої Французької Екваторіальної Африки.

Більшість країн Центральної Африки розташовані на узбережжі Атлантичного океану або мають вихід до нього, що сприяє їх господарському розвитку. Своєрідність регіону полягає в розміщенні на його південному сході промислового району «Мідний пояс», який за своїм економічним значенням набагато перевищує приморську смугу. Чад і Центральноафриканська Республіка (ЦАР) виходу до океану не мають, що є однією з найсуттєвіших причин їх економічної відсталості.

Будь-який політичний режим визначається насамперед процедурами та способами організації установ влади і здійснення владних функцій, відносинами між державою і громадянами, способом прийняття владних рішень. Форма державного режиму — сукупність засобів і методів здійснення влади державою.     

Державний режим — найважливіша складова політичного режиму, що існує в суспільстві й е сукупністю характерних для певного типу держави політичних відносин, наявних стосунків між державною владою і суспільством, домінуючих форм ідеології, стану політичної культури. Існують демократичні та антидемократичні державні режими.

Господарство регіону є монокультурним як в аграрному секторі, так і в гірничодобувній промисловості.

Основу економіки становить сільське господарство. Видобувні галузі посідають значне місце лише у господарстві Нігерії та Гвінеї. Обробна промисловість найбільше розвинута в Нігерії та Кот-д'ївуарі. Повсюдно зростання ВВП на душу населення відстає від темпів приросту населення.