Донедавна значну частина економіки регіону контролював іноземний капітал, переважно англійський, американський, французький. Особливо стабільними були його позиції у гірничодобувній промисловості, де йому належало до 90 % потужностей галузі. В його підпорядкуванні перебували численні великі підприємства обробної промисловості, ферми та плантації. Нині сферою дії приватного національного капіталу є роздрібна торгівля, автотранспорт, дрібні промислові виробництва. Іноземний капітал представляють монополії Португалії, Великої Британії, США, Франції та ін.

Оскільки Латинська Америка впродовж тривалого часу була і деякою мірою залишається ареною масових міграцій, її населення є величезним конгломератом місцевих і принесених переселенцями рас, етносів, релігій, культур.

Чисельність населення. У 1999 р. населення Латинської Америки оцінювалося у 472 млн осіб, що становило 8 % населення світу. Майже половина його сконцентрована у Бразилії, Мексиці й Аргентині. Чисельність населення регіону швидко збільшується. У 1800 р. вона дорівнювала 19 млн осіб (2,1 % населення світу), в 1900 р. — 63 млн (3,9 %), в 1933 р. — 125 млн (6,1 %), у 1975 р. — 320 млн (6,5 %).

Демографічні особливості. Країни Латинської Америки належать до категорії країн, що розвиваються, отже більшість із них — до II типу відтворення населення. Менше виражений цей тип у «білих, креольських» країнах. Попри те що Латинська Америка належить до регіонів із зростаючою чисельністю населення, «демографічний вибух» у більшості з них останніми десятиріччями почав згасати. Темпи зростання населення знижуються і становлять у середньому 1,6 % на рік. Цей показник неоднаковий в різних країнах: у багатьох з них темпи приросту населення найвищі у світі (в Гондурасі — 3,5 %, Домініканській Республіці — 3,3, Мексиці, Нікарагуа, Колумбії та Еквадорі — 3,2 %), у розвинутих країнах (Аргентина, Бразилія та ін.) — низькі.

Міжнародні організації — одна з найважливіших форм багатостороннього співробітництва між державами. Виникають вони на підставі угоди між учасниками.

Діяльність міжнародних організацій регламентується статутом, ефективність її залежить від ступеня узгодженості між державами.

Становлення і розвиток регіональної економічної і соціальної географії спіту зумовлені історичним розвитком соціально-економічної географії. Зародження географічних знань пов'язане з появою перших античних цивілізацій (середина IV тис. до н.е.). Свого розквіту антична географія досягла у Давній Греції і Давньому Римі завдяки працям Геродота (490 (480)—425 рр. до н.е.), Арістотеля (384—322 рр. до н.е.), Страбона (64 (63) рр. до н.е. — 23 (24) рр. н.е.), Птолемея (90—160) та інших видатних вчених цієї епохи. Наука про Землю античного періоду (завершився у XV—XVI ст.) була цілісною за структурою та описовою за сутністю. Вона містила тільки деякі елементи економічної географії та зачатки ідей районування.

Посилення інтеграційних процесів у світовій економіці зміцнило статус економічних союзів та угруповань країн, які ставлять за мету сприяння економічному розвитку країн-учасниць, підвищення рівня життя їх населення та захист економічних інтересів цих держав на світовій арені.

Амазонський пакт. Торгово-економічний блок. Створений на основі Договору про співробітництво в Амазонії, набув чинності у 1980 р.

Склад (8 країн): Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Перу, Суринам, Еквадор.

Мета: прискорене спільне освоєння і раціональне використання природних ресурсів басейну Амазонії, захист їх від іноземної експлуатації, співробітництво у створенні інфраструктури.

Транспорт у регіоні розвинутий відносно слабко, помітно виділяється на його фоні транспортна система ПАР. За обсягом перевезень лідирує автомобільний транспорт. Протяжність автошляхів — 725,3 тис. км, з них з твердим покриттям — 96,3 тис. км. Зареєстровано 4505 тис. легкових і 2318 тис. вантажних автомобілів.

Протяжність залізниць — 31,8 тис. км, електрифіковані вони тільки у ПАР і Зімбабве (9400 км). Найбільша густота залізниць у Південноафриканській провінції Трансвааль. На Маврикії, Коморських і Сейшельських Островах залізниць немає, а в Намібії, Лесото і Ботсвані вони переважно перевозять вантажі для ПАР.