Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія зарубіжних країн | [ Додати статтю ] |
Фото: feerie.com.ua Зовнішньоекономічні зв'язки
Аграрно-сировинна зорієнтованість економіки пов'язує країни регіону зі світовим ринком. Експорт товарів для них є найважливішим джерелом іноземної валюти. В експорті (422,3 млрд дол.) переважають: — у Брунеї — нафта й газ; — у В'єтнамі — бавовняні тканини, трикотажні вироби, каучук, чай, гумове взуття, рис; — в Індонезії — нафта й газ, сільськогосподарські продукти, фанера, текстиль, каучук; — у Камбоджі — каучук, деревина, каніфоль, фрукти, риба, прянощі, рис; — у Лаосі — електроенергія, продукція лісової й деревообробної промисловості, кава, олов'яний концентрат; — у Малайзії — нафта й газ, каучук, олово, пальмова олія, деревина, електроніка, текстиль; — у М'янмі — рис, деревина, джут, кольорові метали, дорогоцінне каміння; — у Сінгапурі — устаткування, прилади, машини, продукція легкої промисловості, електроніка; — у Таїланді — рис, каучук, олово, кукурудза, маніок, цукор, текстиль, кенаф, джут, тикова деревина, інтегральні схеми; — на Філіппінах — кокосова олія, мідний концентрат, копра, банани, цукор, золото, електронне обладнання. Головними імпортними товарами (364,0 млрд дол.) є: нафта й нафтопродукти, машини, устаткування, сталь, хімічні товари, транспортні засоби, медикаменти тощо. Сінгапур є місцем великих міжнародних торгово-промислових виставок, науково-технічних симпозіумів й конференцій (700-750 на рік). Найбільші обсяги українських товарів надходять у Таїланд, Філіппіни, Індонезію. Переважає в Україну імпорт з Індонезії, Сінгапуру, Малайзії, Таїланду.
Рекреація і туризм
Регіон багатий на рекреаційні ресурси, які через економічну відсталість деяких країн використовуються недостатньо. Базою для розвитку туристичної галузі є унікальні й мальовничі екваторіальні ландшафти, курортні зони узбережжя, історик^ архітектурні пам'ятки різних епох, екзотика сучасного життя і традиції різних народів. Основними центрами іуризму є Малайзія (6,5 млн туристів щорічно), Сінгапур (5,8 млн), Таїланд (5,7 млн), а найпривабливішими туристичними містами — Бангкок, Сінгапур («Азія у мініатюрі», «Азія на одну мить»). До списку ЮНЕСКО занесено 24 об'єкти: — у В'єтнамі (4) — архітектурні пам'ятки середньовічної столиці Хюе і затоки Ха, середньовічне м. Хой та ін; — в Індонезії (6) — храми Борободур і Прамбанан, національні парки Комодо, Лорец і Уджунг та ін.; — у Камбоджі (1) — храмовий комплекс Ангкор-Ват XII ст.; — в Лаосі (2) — колишня королівська резиденція Луанг Прабанг та ін.; — у Малазії (2) — національні парки Гунун Мулу та Кінабалу; — у Таїланді (4) — національний парк Тхунгіай-Хуай-Кха-Кхаенг, давні столиці Сукотан і Аютія (XIII-XIV ст.), археологічні розкопки Бан Ч'янг; — на Філіппінах (5) — океанічний парк «Рифи Туббатаха», церкви епохи бароко, рисові тераси Філіппінських Кордильєр, історичний центр м. Віган та ін. Загалом туристичний бізнес у регіоні не отримав належного розвитку (крім Сінгапуру і Таїланду). Для пожвавлення іноземного туризму в країнах здійснюються різноманітні заходи (будівництво нових готелів, розширення транспортної мережі туристичних маршрутів тощо). Джерело: Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна геграфія світу. Посібник. Київ: Видавничий центр "Академія",
2003, 688 с.
Переглядів: 9061
| Теги: | |
Матеріали по темі: |