Міжнародний колектив астрономів і кліматологів вважає, що наступна фаза затишшя в житті Сонця може не тільки сповільнити зміну клімату, але й викликати помітні зниження в швидкості росту середньорічних температур на півночі Євразії і в північних куточках Канади та США.

Довгострокові тренди сонячної активності вказують на те, що наступна фаза затишшя в житті Сонця може не тільки сповільнити зміна клімату, і викликати помітні зниження в швидкості росту середньорічних температур на півночі Євразії і в північних куточках Канади і США, заявляють астрономи в статті, опублікованій в журналі Nature Communications.

Сонячна активність визначається за кількістю плям і спалахів на Сонці, пов'язаних зі змінами магнітного поля світила. Цикл сонячної активності - від максимуму до максимуму - триває приблизно 11 років. У роки активного Сонця посилюються і частішають магнітні бурі, які можуть викликати як технічні проблеми, так і нездужання у людей, частіше спостерігаються полярні сяйва.

Найтриваліше відоме падіння сонячної активності було виявлено в кінці 19-го століття астрономом Едвардом Маундером за підсумками вивчення архівів спостережень за Сонцем. Маундеровський мінімум тривав з 1645 по 1715 рік, з ним пов'язують "малий льодовиковий період" у Європі. Другий подібний епізод, що отримав ім'я "мінімуму Дальтона", був зафіксований вже після початку регулярних спостережень активності Сонця з 1790 по 1830 рік.

Річард Вуд (Richard Wood) з Метеорологічного офісу Великобританії в Ексетері і його колеги з'ясували, що подібний Маундеровському мінімум може початися в найближчі десятиліття, вивчивши історію коливань в силі сонячної активності за останні кілька століть.

Як пояснюють вчені, до недавнього часу Сонце знаходилося у фазі так званого "Великого сонячного максимуму", в ході якого активність світила була дещо вищою багаторічної норми. Проте нинішній 24-й цикл, що почався в січні 2008 року, виявився рекордно слабким, і один час астрономи побоювалися того, що світило впадає в "сплячку".

Вуд і його колеги, стурбовані таким сценарієм, вирішили з'ясувати, які кліматичні зміни принесе за собою настання подібного Маундеровському мінімум або його "молодшого брата". Використовуючи дані, накопичені за роки спостережень за Сонцем, автори статті створили комп'ютерну кліматичну модель, яка враховувала наступ подібного мінімуму.

Як виявилося, наслідки від "штилю" на Сонці будуть досить сильно помітними, хоча і не у всіх регіонах земної кулі. Приміром, у Європі темпи глобального потепління сповільняться, і середньорічні температури зростуть на градус менше, ніж очікується сьогодні.

Найбільше вони будуть проявляти себе в приполярних регіонах північної півкулі, де температури в окремих регіонах Західного та Східного Сибіру, ​​півночі Канади і США впадуть на 1,5 градуса Цельсія. В результаті цього середньорічні температури в деяких куточках цих регіонів не тільки не зростуть, але і незначно впадуть у порівнянні з сьогоднішнім днем. З іншого боку, в цілому даного ефекту буде недостатньо для зупинки зміни клімату та середньорічні температури будуть продовжувати рости, хоча і зі "зрушенням" назад на 2-3 роки. Ці дані вдалося оприлюднити завдяки публикации научной статьи.

Як підкреслюють вчені, цілком можливо те, що даний сценарій не буде виконаний, якщо наступний цикл сонячної активності повернеться до "нормальних" значень, які спостерігалися в попередні десятиліття. У такому випадку глобальне потепління триватиме з поточними темпами. Проте, самі Вуд і його колеги вважають, що мінімум все ж настане, спираючись на дані спостережень за "дном" поточного циклу в жовтні 2013 року.

Щоб уникнути такого ефекту і не дати клімату змінитися фахівці планують провести кілька реформ у сферах будівництва, сільського господарства, транспорту та енергетики.