22:11 Сьогодні День Дунаю | |
 Сьогодні відзначають День Дунаю. Відзначається з 2004 р. з ініціативи Міжнародної комісії ООН з охорони басейну ріки Дунай. 24 червня 1994 р. в Софії була підписана Конвенція про співробітництво у справі охорони і раціонального використання ріки Дунай.Витік Дунаю міститься на території Німеччини в горах Шварцвальду, де біля міста Донаушинґен на висоті 678 м над рівнем моря зливаються гірські потоки Бреґе (довжина 48 км) та Бріґах (43 км). На своєму шляху Дунай кілька разів міняє напрям. Спочатку він протікає по гірській області ФРН на південний схід, потім на відмітці 2747 км (кілометраж ріки вимірюється від крайньої точки дельти в напряму витоку) змінює напрям на північно-східний. Цей напрям зберігається до м. Реґенсбурґ (2379 км), де розташована найпівнічніша точка течії ріки (49°03' півн. широти). Біля Реґенсбурґу Дунай повертає на південний схід, потім перетинає Віденську котловину і далі понад 600 км тече по Середньодунайській низовині. Проклавши річище через гірський ланцюг Південних Карпат ущелиною Залізні Ворота, ріка до самого Чорного моря понад 900 км протікає Нижньодунайською низовиною. Найпівденніша точка ріки знаходиться біля м. Свиштов (Болгарія) — 43°38' півн. широти. При відстані по прямій між витоком (Донаушинґен) та крайнім пунктом дельти (відмітка «0 км» в українській частині дельти нижче м. Вилкове на острові Анкудінов) в 1642 км коефіцієнт звивистості ріки складає 1,71. За довжиною Дунай є другою рікою Європи, поступаючись тільки Волзі. В нижній течії Дунай, розгалужуючись, утворює велику, прорізану густою сіткою водотоків та озер, болотисту дельту довжиною з заходу на схід 75 км та шириною з півночі на південь 65 км. Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльский Чатал за 80 км від гирла, де основне річище Дунаю спочатку розгалужується на Кілійське та Тульчинське гирла. За 17 км нижче за течією Тулчинське гирло розділяється на Георгієвське та Сулінське, які впадають в Чорне море окремо. Кілійське гирло в межах території України утворює так звану Кілійську дельту, що є найбільш швидконаростаючою частиною дельти Дунаю. Більша частина дельти Дунаю вкрита плавнями — це другий за площею масив цього типу ландшафту в Європі (поступається площею лише плавням в дельті Волги). На Дунаї існують численні рукави, які іноді значно (10 і більше кілометрів) відходять від основного річища. Найбільшими по довжині на правому березі є рукави Мошонський або Дьйорський Дунай (витік — 1854 км, гирло — 1794 км) та Дунеря-Вєкє (237 та 169 км); на лівому березі — Малий Дунай (витік — 1868 км, впадає в Ваг), Шорокшарський Дунай (1642 і 1586 км), Борча (371 і 248 км). Басейн Дунаю, серед басейнів інших великих річок, а також морів Європи Загальна площа водозбору Дунаю складає 817 тис. км2. Її крайніми точками є 42°12' та 50°05' північої широти, 8°10' та 29°40' східної долготи. Довжина басейну з заходу на схід 1690 км, ширина 820 км. Дунайський басейн межує на півночі з водосборними площами річок Везер, Ельба, Одер, Вісла, на північному сході — Дністра, на заході та північному заході — Рейна. На південь від басейну Дунаю розташовані басейни дрібних річок Адріатичного та Егейського морів. Дунай живиться дощовими водами, які стікають з водосбору, талими води снігів та льодовиків Альп та Карпат, підземними води. Незважаючи на, в цілому, складний режим водних рівнів, на Дунаї чітко простежуються періоди паводку, межені та зимовий період. На верхньому Дунаї найвищі рівні води спостерігаються на початку літа (червень), найнижчі — взимку (грудень — лютий). На ділянці середньго Дунаю, до впадіння великих притоків (Драви, Тиси, і особливо Сави), режим рівнів води зберігається близьким до верхнього Дунаю, але амплітуда коливань дещо згладжена. На нижньому Дунаї найвищу рівні води спостерігаються в період паводку (квітень-травень), найнижчі — восени (вересень-жовтень). Річний стік Дунаю складає близько 210 км3 води. Дунайський басейн має асиметричну форму. Меншою за розміром є його правобережна частина (44% площі водозбору). Але на правому березі розташовані найбільш повноводні притоки, з якими в Дунай потрапляє 2/3 води. Близько 120 приток Дунаю формують гідрографічну сітку басейну. Розподілені притоки нерівномірно: більшість з них розташована у передгір'ях Альп та Карпат, на території Угорської (Середньодунайської) низовини їх майже немає. Притоки Дунаю, що беруть початок в горах, мають у верхів'ях гірський характер. Виходячи на рівнину, вони набувають типових рис рівнинних річок і на значній відстані судноплавні. В басейні Дунаю знаходяться сотні озер, багато з них живить ріку своїми водами. В горах Баварії з озера Форгензее витікає приток Дуная Лех, з озер Аммер, Штарнбергер-Зее, Кохельзее, Вальхзее, розташованих на вісоті від 530 до 800 метрів — притоки Ізара, що впадає в Дунай. На висоті 422 метри з озера Траунзее витікає приток Дунаю Траун. Великі озера, що живлять Дунай, розташовані на Середньодунайскій низовині. Озеро Нойзильдлер-Зее (на кордоні між Австрією та Угорщиною; площа 323 км2) з'єднане з одним з притоків Дунаю каналом Ханшлаг. Води найбільшого озера басейну Дунаю Балатон (Угорщина) (596 км2, глибини до 11 метрів) стікають в Дунай по ріці Шио. Найбільш численні озера в низов'ях Дунаю, розташовані вони, в основному, в безпосередній близкості від ріки. На українській ділянці басейну Дунаю знаходяться кілька десятків озер. Найбільші з них Кагул, Картал, Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай. За комплексом фізико-географічних характеристик Дунай розділяють на три частини: Верхній (992 км) — від витоку до селища Генью; Середній (860 км) — від Генью до м. Турну-Северин; Нижній (931 км) — від м. Турну-Северин до впадіння в Чорне море. Середнє падіння Дунаю дорівнює 24,4 см на 1 км. Гідрологічний режим Дунаю визначається трьома фазами: весняна повінь, літньо-осінні паводки, осінньо-зимова межень. Річна амплітуда коливань рівня води становить від 4,5-5,5 м (біля м. Рені) до 6-8 м (біля Будапешта). Пересічні річні витрати води у верх, течії 420 м3/с, у середній течії — 1900 м3/с, у гирлі — 6430 м3/с. Макс. витрати води в пониззі дорівнюють 20 тис. м3/с, мінімальні — 1800 м3/с. Річний стік близько 123 км3 на рік. Замерзає Дунай лише в холодні зими на 1,5-2 міс. Температурний режим в басейні Дунаю зумовлюється в основному характером циркуляції повітряних мас та особливостями рельєфу місцевості. Температура повітря змінюється в широкому діапазоні. Взимку середня температура найхолоднішого місяця — січня — коливається в межах від −1 до −5 °C. Влітку середня температура найтеплішого місяця — липня — у верхній частині басейну складає від +16 до +18 °C, в центральній частині басейну — від +17 до +22 °C, в нижній частині — від +22 до +26 °C. Басейн Дунаю знаходиться під впливом повітряних мас, що проникають з Атлантики, східної Європи та західної Азії. В регіоні Верхнього Дунаю пануючими вітрами в холодну пору року є вітри західних та північно-західних напрямків. На Середньому Дунаї переважають східний та південно-східний вітер, на Нижньому Дунаї — північний та північно-східний. В теплу пору року напрямок пануючих вітрів більш постійний та в основному припадає на західні чверть. На Середньому та Нижньому Дунаї дуже небезпечним для судноплавства є вітер «кошава» (типу бори) — має західний та північно-західний напрямок і досягає в окремих місцях 20-30 м/с. В приморській частині дельти Дунаю велику небезпеку для прибережних населених пунктів завдають нагінні вітри (сильний вітер з моря, що уповільнює течію ріки, а іноді навіть розвертає течію назад). При такому вітрі можуть відбуватись швидкі затоплення прибережних територій. Розподіл опадів по території басейну нерівномірний. Середня річна сума опадів на рівнині складає 400—600 мм, в Карпатах — 800—1200, в Альпах — 1800—2500 мм, а інколи і більше. Найменша кількість опадів випадає в дельті Дунаю. Бувають роки, коли тут опадів немає з початку березня до середини листопада. Сніжний покрив в басейні Дунаю несталий, за виключенням гірських частин басейну Верхнього Дунаю. Характерною особливістю льодового режиму Дунаю є крайня несталість льдових фаз та різний час їхнього настання. В деякі роки льодові явища можуть бути відсутні на всьому протязі ріки. На Нижньому Дунаї сталий льодовий покрив на основному річищі з'являється один раз на 5-7 років. Зараз від витоку до гирла Дунай протікає по території 10 держав: Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, Молдови та України. Також басейн Дунаю охоплює частини територій Італії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Албанії, Македонії, Польщі, Швейцарії та Чехії. Для всіх придунайських держав Дунай на окремих ділянках слугує природним кордоном з сусідніми країнами. В межах територій окремих країн довжина Дунаю складає від 1075 км (Румунія) до 0,2 км (Молдова). Довжина української ділянки Дунаю — 170 км, з них 54 км припадає на основне річище, 110 км — на Кілійське гирло, та 6 км — на канал Прорва, що з'єднує це гирло з Чорним морем (зараз канал замулений до несудноплавних глибин і не використовується). На берегах Дунаю розташовані десятки великих міст, в тому числі столиці 4 європейських держав: Австрії — Відень (1597 тис. жителів), Сербії — Белград (1168 тис.), Угорщини — Будапешт (2016 тис.), Словаччини — Братислава (425 тис.). На притоках Дунаю розташовані столиці ще трьох держав: на Саві — Хорватіі (Загреб, 707 тис.) та Словенії (Любляна, 270 тис.), на Істрі — Болгарії (Софія, 1250 тис.). На притоці Ізар стоїть столиця Баварії (федеральної землі ФРН) — Мюнхен (1250 тис. мешк.). На українській ділянці Дунаю розташовані міста Рені (23 тис. жителів), Ізмаїл (90 тис.), Кілія (25 тис.), Вілкове (11 тис.), а також села Ренійського, Ізмаїльського та Кілійського районів Одеської області. Плавання судів на Дунаї стає можливим від м. Ульм (2588 км), але ділянка до м. Кельнхайм (2415 км) може використовуватись тільки судами вантажопідйомністю до 300 тон. Регулярні перевезення вантажів великотонажними судами починаються від Кельнхайма. Чинні судноплавні умови Дунаю багато в чому зобов'язані своїм існуванням проведеному колись шлюзуванню. На Дунаї зведено каскад із 18 гідроелектростанцій, всі вони мають судноплавні шлюзи. Судноплавство на притоках. Інтенсивне судноплавство відбувається на повноводній Саві (Сербія) — судна підіймаються на понад 500 км до порту Сісак. Також судноплавними є Тиса у нижній та середній ділянках, пониззя Пруту (до Леово), Драви (до 105 км), Сирету, Інну та деяких інших притоків Дунаю. В єдиній системі европейських водних шляхів Дунаю належить чільне місце. Після спорудження в 1992 р. каналу Майн-Дунай виникла наскрізна воднотранспортна магістраль Рейн-Майн-Дунай довжиною 3505 км, що з'єднує Північне та Чорне моря. Джерело: http://presscenter.ukrinform.ua, http://uk.wikipedia.org | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
