Провідною галуззю економіки країн регіону є промисловість, переважно обробна (машинобудування, металургійний комплекс, хімічна, легка й харчова тощо).

Паливно-енергетичний комплекс. На сьогодні тільки Польща та Україна використовують для енергетичних потреб значну кількість вугілля. Всі інші країни орієнтуються на імпортовані з Росії нафту й газ. Нафтопереробні заводи в більшості країн розміщені біля нафтопроводів: Плоцьк (Польща), Новополоцьк, Мозир (Білорусь), Кременчук, Лисичанськ, Дрогобич (Україна), Братислава (Словаччина), Мажейкяй (Литва).

На початку 90-х років XX ст. країни Східної Європи розпочали перехід до ринкових засад економічного життя. Трансформація соціально-економічних систем у кожній із них супроводжувалася відчутним спадом виробництва, зниженням рівня життя, що тривали до 1997 р. В останні роки минулого століття розпочалися глибокі економічні й політичні перетворення, спрямовані на підвищення ефективності економіки, утвердження сталих ринкових відносин, створення передумов для її збалансованого та стабільного зростання, поліпшення умов і якості життя населення, демократизацію суспільних відносин тощо.

       На території Східної Європи без урахування Росії проживає 132,1 млн осіб, з урахуванням європейської частини Росії — 247,6 млн. Найбільша чисельність населення припадає на Україну і Польщу. В інших країнах вона коливається від 1,5 до 10,5 млн осіб.

Демографічні особливості. Демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено наслідками Другої світової війни, зростанням урбанізації та пов'язаним із нею промисловим розвитком держав.

Як і в більшості інших європейських країн, природний приріст населення в останні десятиліття суттєво зменшився, передусім внаслідок різкого зниження народжуваності, а в Україні, Росії, Білорусі та Словаччині став від'ємним. Скорочується і чисельність населення — показники народжуваності нижчі від рівня смертності, що зумовило процес старіння населення.

Помітно збільшилася кількість осіб старших вікових груп (65 років і більше), яка становить 14 % , натомість скоротилася кількість молоді (до 14 років) — 18 % усього населення. За статевим складом населення переважають жінки (53 %).

           Довжина берегової смуги (без урахування Росії) — 4682 км. Білорусь, Словаччина, Угорщина, Чехія не мають виходу до Світового океану.

Урельєфі чітко простежуються: низовини, горбкуваті рівнини і гори. Територія переважно рівнинна. Гірські масиви здебільшого розташовані краєм регіону:

південь оточують Кавказькі та Кримські гори, північ — Хібіни, схід європейської частини Росії — одна з найдавніших (герцинської складчастості) гірська система Європи — Уральські гори, захід регіону — Судетські, Богемські та Карпатські гори. У горах виражена вертикальна зональність.

Найвищою гірською системою в регіоні є Карпати, які утворюють опуклу до північного сходу дугу завдовжки майже 1500 км. Середні висоти — 1000 м, найбільша — 2655 м (г. Герлаховські Штит у Татрах). До Карпатської гірської країни належать Західні та Східні Карпати, Бескиди, Південні Карпати, Західні Румунські гори, Трансильванське плато. Входять до складу альпійської геосинклінальної області. Зовнішній пояс дуги складений флішем (піщаники, конгломерати, глинисті сланці), внутрішній пояс представлений вулканічними породами. Є багато термальних джерел.

Країни Східної (Центральної) Європи як соціально-політичну й економічну цілісність почали виокремлювати у 90-ті роки XX ст. Пов'язано це з розпадом колишнього СРСР і соціалістичної системи, утворенням незалежних держав. Регіон охоплює 10 країн.

Економіко-географічне положення Східної Європи вирізняється такими особливостями:

— межування на заході з високорозвинутими країнами, а на сході й південному сході — з Росією і країнами Південно-Східної Європи — потенційними ринками збуту для Східної Європи;

— проходження через регіон транс'європейських транспортних магістралей меридіонального і широтного напрямків. Перші з них зв'язують Скандинавські країни та Фінляндію з країнами Дунайського басейну і Південної Європи, а другі забезпечують зв'язок між сходом і заходом материка;

— центральне положення між заходом і сходом європейського масиву країн;

— вихід до морів (Балтійського, Чорного та Азовського), що забезпечує пряму вигоду для транспортно-торговельних зв'язків;

Країни регіону та їх райони з'єднані між собою (крім Ісландії) усіма видами транспорту, які утворюють складну транспортну мережу.

Морський транспорт — основний в регіоні. За тоннажем явний лідер — Норвегія (38,3 млн т), яка посідає 1-ше місце в Європі і 3-4-те у світі за величиною торгового флоту. Основні порти регіону: Ґетеборг, Гельсінборг (Швеція), Копенгаген, Фредерисія (Данія), Шелдвік, Гельсінкі (Фінляндія), Нарвік, Осло, Берген (Норвегія). Судноплавство у Фінській і Ботнічній затоках узимку здійснюється за допомогою криголамів.