Фізична географія материків та океанів - Теорія географії - Каталог статей

Меню сайту

Географічний факт

У місті Оттумва в Айові
представник сильної статі
порушить закон якщо
підморгне незнайомці

Наше опитування

географія конференція герб відео школа гори конкурс Крим 2010 озеро україна вулкан планета екологія зміна клімату туризм сайт Арктика Великобританія Європа Китай Місяць виверження Землетрус 2011 Росія карта оон фото Населення київ методика транспорт Японія природа геологія реферат Дослідження Австралія світ Океан острів клімат Льодовик прогноз Бразилія США Земля вода погода африка книга Азія Цікаве національний парк Італія річка америка канада Антарктида прапор світовий океан повінь нафта Нова Зеландія Пазинич лід сонце Атмосфера флаг

Статистика

Наші спонсори

Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів

[ Додати статтю ]

У категорії матеріалів: 88
Показано матеріалів: 43-48

Сторінки: « 1 2 ... 6 7 8 9 10 ... 14 15 »

Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам

Фізико-географічні райони Південної Америки: гірська система Анд.Ч.3.

На крайньому півдні, у межах помірного поясу, Анди понижені і роздроблені. Берегова Кордильєра південніше 42° пд. ш. перетворюється в тисячі гористих островів Чилійського архіпелагу. Поздовжня долина Середнього Чилі на півдні опускається, а потім зникає під водами океану. Продовженням її служить система заток і проток, що відокремлюють від материка острови Чилійського архіпелагу. Головна Кордильєра також сильно знижується. У межах Південного Чилі висота її рідко перевищує 3000 м, а на крайньому півдні не досягає і 2000 м, а потім зникає під водами океану.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:3750 | Додав: wiktor | Дата: 09.05.2010 | Коментарі (0)

Фізико-географічні райони Південної Америки: гірська система Анд.Ч.2.

Андійські плоскогір'я, названі місцевим населенням Чилі й Аргентини «пунами», а Болівії — «альтиплано», розташовані між Західною і Східною Кордильєрами, досягають висоти 3000—4500 м. Поверхня їх захаращена грубим уламковим матеріалом чи сипучими пісками, а східної частини покрита товщами вулканогенних продуктів. Місцями виділяються зниження, частково зайняті озерами. Прикладом може служити улоговина озера Тітікака, розташована на висоті 3800 м. Трохи східніше нього на висоті 3700 м над рівнем моря на дні глибокої ущелини врізаної в поверхню плато, і на його схилах лежить головне місто Болівії Ла-Пас – сама високогірна столиця у світі.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:5886 | Додав: wiktor | Дата: 09.05.2010 | Коментарі (0)

Фізико-географічні райони Південної Америки: гірська система Анд.Ч.1.

Природа Анд винятково різноманітна. Це пояснюється насамперед їхньою величезною довжиною з півночі на південь. У залежності від положення в тім чи іншому кліматичному поясі і від розходжень в орографії і структурі Анди підрозділяються на регіони, кожний з яких має свої особливості рельєфу, клімату і висотної поясності. Виділяють Карибські Анди, Північні Анди, що лежать в екваторіальному і субекваторіальному поясах, Центральні Анди тропічного пояса, субтропічні Чілійсько-Аргентинські Анди і Південні Анди, що лежать у межах помірного пояса. Особливо розглядається острівна область — Вогненна Земля.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:6506 | Додав: wiktor | Дата: 09.05.2010 | Коментарі (0)

Фізико-географічні райони Південної Америки: Патагонія

На багато кілометрів простягається одноманітне плато, покрите твердими травами і колючими чагарниками, майже позбавлене води і порівняно рідко населене. На сході воно закінчується високими уступами берега, що обривається до холодного бурхливого океану. Патагонське плато складено і молодими горизонтально залягаючими осадовими відкладами і покривами темноколірних базальтових лав. Під цими породами схований розташований близько до поверхні древній фундамент. На півночі він виступає на поверхню, утворюючи височину, що прорізана глибокими каньйонами. У південній частині переважають вулканічні чи пластові східчасті плато, розсічені широкими коритоподібними балками, іноді сухими, іноді з незначними водотоками.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:5966 | Додав: wiktor | Дата: 06.05.2010 | Коментарі (0)

Фізико-географічні райони Південної Америки: Ла-Плата, Гран-Чако, Пантанал

Південну частину меридіонального прогину між Андами і Бразильським нагір'ям займає Пампа. Вона з трьох сторін оточує естуарій Ла-Плати, а на сході і південно-сході виходить до берегів Атлантичного океану. На заході на значному протязі її границею служать підняття Прекордильєр.

Це плоска чи горбкувата рівнина, що займає північний схід Аргентини і весь Уругвай. На північному сході і на півдні її на поверхню виступають ділянки древніх кристалічних порід, що утворюють горбисті височини і невисокі гори. Пампа лежить у субтропічному поясі і велику частину року є під впливом повітряних течій з боку Атлантичного океану.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:3312 | Додав: wiktor | Дата: 06.05.2010 | Коментарі (0)

Фізико-географічні райони Південної Америки: Бразильське нагір'я

Між плоскими низинними рівнинами басейнів Амазонки і Парани на півночі і заході й Атлантичному океані на сході приблизно на 5 млн. км² простирається територія з різноманітним піднесеним і розчленованим рельєфом. Це Бразильське нагір'я (чи плоскогір'я — по іншій термінології), більшою своєю частиною вхідне в межі країни, від якої воно одержало свою назву.

Тривалий вплив ерозійних процесів і недавні тектонічні рухи створили в межах нагір'я велика розмаїтість рельєфу, у якому сполучаються ділянки кристалічних плоскогір'їв з острівними височинами, складеними осадовими породами, вулканічними плато і глибовими хребтами, що утворилися в результаті кайнозойских розламів і підняттів.