21:12 Джерело пустелі | |
 Група вчених під керівництвом доктора Пітера Верміша (Pieter Vermeesch) з Лондонського університету (University of London), Великобританія, прийшли до висновку, що пісок у пустелі Наміб, Намібія, був принесений з боку Оранжевої на південній межі пустелі, повідомляє Nature. Статтю про результати дослідження можна знайти на сайті університету.Пустеля Наміб є однією з найдавніших у світі і однією з найбільших у світі. Тим не менше до сих пір про походження піску в цій пустелі відомо досить мало. Зокрема, незрозуміло, що стало джерелом піску в пустелі: з'явився він з місцевих осадових порід або був принесений здалеку. Порівняно одноманітні вигляд і будову дюн ускладнюють це завдання ще більше. Вчені поєднали космогенной-ядерні вимірювання з геохронологічних методами, щоб з'ясувати походження та історію пересувань піщинок по пустелі. Вчені з'ясували, що основним джерелом піску була Помаранчева ріка. Дослідження також показало, що пісок перебуває у своєму сучасному місцезнаходження, щонайменше, мільйон років. Таким чином, незважаючи на кліматичні зміни в регіоні пустелі, останній мільйон років регіон ніколи не залишався повністю вільним від піску. Нагадаємо, що якщо люди не зроблять достатніх зусиль, на місці Аральського моря з'явиться ще одна пустеля. У 2007 році уряд Казахстану отримало від Світового банку (World Bank) $ 126 млн для порятунку Аральського моря. Гроші пішли на виконання другого етапу проекту, спрямованого на порятунок північній частині моря. Аральське море - відносно молоде. Згідно з однією з гіпотез, воно утворилося близько 10 тис. років тому, коли Амудар'я і Сирдар'я змінили русла і стали заповнювати Туранська низовина. За час свого існування воно міліло двічі, але обидва рази знову заповнювалося до позначки 55 м над рівнем Світового океану. Щорічно в Арал надходило близько 56 куб.км води. Але з кінця 60-х років XX століття сток почав скорочуватися - бавовняні поля, площі яких швидко росли, вимагали інтенсивного поливу. За тридцять років він зменшився майже в десять разів. У 1988-1989 роках море розділилося на два майже ізольованих озера: північний Малий Арал, що живиться Сирдар'єю, і південний Великий Арал, що живиться Амудар'ї. До 1995 року море втратило три чверті водного об'єму, а площа поверхні скоротилася більш ніж наполовину. Берегова лінія відступила на 100-150 км. У 1990 році сформувалася ідея порятунку хоча б Малого Аралу, води якого через вузьку протоку постійно витікали у Великій Арал. Для припинення цього непотрібного стоку слід подовжити на кілька кілометрів Кокаральська півострів, що розділяє озеро на дві частини. Якщо ж план не вдасться і Арал буде висихати з колишньою швидкістю, до 2015 року він зникне з лиця Землі. Джерело: http://www.vokrugsveta.ru Джерело: | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
